Язик мій - ворог мій.

34-річний воротар Труа Закарі Буше вже прибув до Мадагаскару дебютувати за місцеву збірну, а там йому й показують його власне інтерв'ю за 2018 рік...

"Я француз. Я ніколи не був мадагаскарцем. Погляньте мій паспорт, в ньому чітко написано "француз", - запевняв Буше репортера Ouest France.

"Якщо коли-небудь мене викличуть до збірної Мадагаскару, відповідь буде "ні". Ба більше, я і з адміністративної точки зору не можу це зробити. Я ж не мадагаскарець. Для мене важлива лише футболка збірної Франції. Іншої носити не буду, і грати ні за кого на КАН не стану".

Остров'яни вислухали Буше, порадилися і вирішили - краще вже взагалі без воротаря, ніж з отаким.

А тепер уявіть, щоб принцип "слово не горобець" застосували клуби...

Роббі Кін, наприклад, в різні часи заявляв, що "змалку вболівав" за Ковентрі, Лідс, Тоттенгем, Ліверпуль, Інтер, а під кінець кар'єри в ЛА Гелаксі розповідав, що "завжди мріяв популяризувати сокер у США".

Ромелу Лукаку мав "дитячу мрію грати за" Андерлехт, Челсі, Евертон, Інтер та Ман Юнайтед.

Кіліан Мбаппе "скільки себе пам'ятає мріяв грати" спочатку за ПСЖ, а тоді за Реал.

Страшне...

І ще це найкращий аргумент на користь футболу збірних, який от-от повернеться. Він-то гірший за якістю, але у ньому зберіглася певна романтика, патріотизм, поклик крові. Клубний футбол тактично просунутіший, рівень гри вищий, проте це робота і ніщо більше.