Мало хто знає, але Ліонель Скалоні немало просидів за однією партою з Монтсеррат Томе, екстренеркою збірної Іспанії.Це було у 2017 році в Лас-Росасі, на базі RFEF.Велика група "учнів" здобувала тренерську ліцензію Pro, і для цього вони ходили на лекції."Все точно як в школі - хтось біг за першу парту, хтось на "гальорку". Лео та Монтсе сиділи прямо переді мною. Трохи позаду - Хаві Ернандес, Рауль, Віктор Вальдес, Альберт Рієра, Хабі Алонсо. Жоан Капдевіла - головний у групі балагур. Ще був брат Хабі, Мікель. Приїхали також Алессіо Ліші, Мауро Сілва, Вальтер Пандіані, Хав'єр Савіола. Пабло Амо, який пізніше став моїм асистентом. Андоні Іраолі, Мануель Пабло", - перераховує учнів Луїс де ла Фуенте. Можливо, він викладав у найталановитішого класу майбутніх тренерів за всі часи.Чи здогадувався тоді Луїс, що зі Скалоні "будуть люди"?"Зараз було б легко сказати, що Скалоні виділявся від інших, але й справді були там такі, хто відрізнявся чимось особливим. Ця невгамовність, те, як вони кидали тобі виклик: "Я так не бачу". Скалоні був з тих, хто все обговорював, сперечався". Де ла Фуенте тоді тренував Іспанію U19, а майбутнім наставникам викладав 2 предмети - еволюцію футболу та роботу в команді.У RFEF його добре знали, цінували, але ніхто й близько не думав призначати головним тренером Фурії Рохи. Тоді здавалося, що для цього треба більше слави, харизми, виграних на полі трофеїв. Але Скалоні Луїса все одно запам'ятав:"Запам'ятав його уважність до нас, молодих, у проходженні курсу. Фантастична людина. Мені подобалася його манера самовираження, ставлення до людей і відданість, яку він отримував від команд у відповідь". І от тепер у фіналі ЧС-2026 їхні команди зіграють одна проти одної!Вчитель проти учня - ще одна серія споконвічної драми."Насправді ми з ним схожі - у наших життєвих шляхах є паралелі", - визнав де ла Фуенте вже у 2025-му. "Лео починав у збірній U20, потім пробився до першої команди і виграв усе. Він мусив це зробити, ми обоє мусили. Бо якби ми, з нашим статусом, не виграли... Те, з чим йому довелося зіткнутися в Аргентині, знаєте, це дуже багато для однієї людини. Я ототожнюю себе з Лео саме через цей шлях. І ще через те, як він дивиться на життя і поводиться в складних ситуаціях з людьми: спокійно, врівноважено, без бажання роздувати речі понад міру".