З корейських ветеранів лише Пак вступився перед L'Equipe за наставника: "Якщо нам вдався такий подвиг, то це тому, що наш тренер не був дурним. Всі винні. Я був нападником, але теж мав обов'язки в захисті". Зараз подібне уявити неможливо. Ці чоловіки навіть не були професіоналами, коли перемагали зірок Кальчо. Рім Чон Сон був студентом, вчився на фізрука. Пак Ду Ік працював на фабриці, що виготовляли друкарські машинки. Інші теж гарували на різних заводах."Ми облишили свої основні заняття й стали готуватися до ЧС лише в січні 1966-го. Ми займалися в таборі без наших сімей. А до цього ми тренувалися нерегулярно, лише перед міжнародними матчами", - казав Рім Чон Сон. "З країнами Заходу ми грати не могли, але зіграли чимало матчів з представниками Східної Європи. Вони були нижчого рівня, але все ж. Також ми, тренерський штаб, вивчили все, що могли знайти, про головних гравців - Пеле, Ейсебіу, Яшина", - запевняє Мен Ре Хьон. Словом, вони зробили все, що могли у надскладних умовах.А чим віддячив Чучхе? Ну, всі представники збірної КНДР-1966 зникли на кілька років. Ніхто не знав, що з ними сталося. Французький політолог П'єр Рігуло з посиланням на власні джерела писав, що їх відправили до трудових таборів за те, що дозволили собі шампанське після перемоги над Італією. Не пив один Пак Ду Ік, в якого болів шлунок - і його покарали м'якіше, відрядивши в глушину рубати ліс."Це нісенітниця. В ту пору гравці мали завершити кар'єру в 30 років. Хто був молодшим - продовжив грати. Деякі стали тренерами. Я теж потренував навіть національну збірну", - заперечував все Пак Ду Ік. "А головне, нам дали місячну відпустку з родинами за рахунок держави. І медалі вручили", - підтверджував Рім Чон Сон. "А мер Мідлсбро, де ми жили, подарував кожному по срібному підносу із чашкою з написом "8-й ЧС". Ми зберігаємо їх як найцінніший антикваріат", - додавав Пак. Надворі був 2014-й, і здавалося, що КНДР потихеньку йде на розрядку, а найдикіші ескалації позаду. Шкода, що не вийшло.Вже сьогодні подібні інтерв'ю з Пхеньяну уявити знову складно. Невідомо навіть, коли і за яких обставин помер знаменитий тренер Мен Ре Хьон, чий успіх не повториться. Спорт-бо пішов далеко вперед, а КНДР де була, там і лишилась - конкурентна лише у топтанні прав людини, але вже не футболі.3/3