"Коли Ар'єдо Брайда прийшов підписувати мій контракт, то подарував мені футболку і сказав: "У цій футболці ти виграєш Золотий м'яч. Це була доля", – розповідав потім Шевченко. Але спочатку, у 1999-му, до ЗМ було ще неблизько. Той Мілан, що купив Шеву, стрімко старів, і Веа, Бобан та Альбертіні вже не гарантували результат, як раніше. По суті, зі старту чемпіонату саме українець усіх на собі і тягнув. Гол Лечче, гол Перуджі, асист з Барі, хет-трик Лаціо, гол Кальярі – перед дербі Шевченко відзначався результативною дією в кожному турі Серії А, майже негайно заслуживши прізвисько "Цар". Альберто Дзаккероні здивував, коли в старті на Інтер випустив Олівера Біргоффа та Джорджа Веа – навіщо?! Здавалося, вже на 20-й хвилині Роналдо його покарав, реалізувавши пенальті. Дзака врятувала наелектризована атмосфера "Сан Сіро", якій піддався навіть зазвичай доброзичливий Феномен, що вгатив ліктем в обличчя Роберто Аялі. Те вилучення Нерадзуррі так і не пробачили ні судді Борієлло, ні самому Аялі – за мірками тих суворих часів, він був симулянт. Ну, і от по такій грі на втомлених суперників вийшов Шева. Його перший гол у дербі – фарт. Чтиво про подвиги найкращого бомбардира в історії міланських дербі читайте повністю тут.