Усі пам'ятають справу Босмана, що фактично сформувала трансферний ринок, який ми знаємо.Але ще до неї були й інші спроби, віхи.В Італії сьогодні виповнюється 40 років, як запрацював закон 91, що забезпечив Кальчо перевагу над рештою ліг у кінці 1980-х - початку 1990-х."Це було досягнення. Але воно також легітимізувало стан справ, що вже існував", - говорив голова профспілки футболістів Серджіо Кампана. Суть же в чому? В старі часи гравці фактично пожиттєво належали клубам. Існувало два вікна для переходів - ширше влітку та "договірне" у листопаді, яке використовували в разі важких травм. Переходи відбувалися, але торги велися таємно, без правил і гарантій.Закон 91 постановив, що клуби не мають права утримувати гравців, чиї контракти добігають кінця. Якщо гравець хотів піти - що ж, можна було тільки повісити цінник.Між тим влітку 1986-го контракти закінчувалися, наприклад, у Джанлуки Віаллі, Роберто Донадоні, Фернандо Де Наполі, Даніеля Пасарелли, Тоніньйо Сересо, Ліама Брейді. Все це пахло глобальним перерозподілом сил.Його Високість Сільвіо Берлусконі - так тоді писали! - зорієнтувався першим. Він тільки-но придбав Мілан і тут же викупив лідера захисту Роми та рекордсмена Серії А за дискваліфікаціями (аж 39!) Даріо Бонетті, чим страшно розчарував тренера Вовків Нільса Лідхольма та власника Діно Віолу. Вони просто не могли це зупинити!Далі Берлусконі викупив ще й Донадоні з Аталанти - і отак почалося формування гранда, що виграв КЄЧ-1988.Тіфозі сумнівалися - мовляв, якщо гравець вже веде переговори про перехід деінде, то чи стане він викладатися за нашу команду? Але Кампана всіх заспокоював:"Вони серйозні професіонали. Все це стане звичкою. Звикнуть і гравці, і фани. От побачите". Як в воду дивився.