Після 0:3 з Брюгге та вильоту з ЛЧ Foot Mercato написала, що Роберто Де Дзербі йде з Марселя.Потім, щоправда, це заперечили, але навіть так картина на Велодромі безрадісна.Можете уявити, щоб після такої ганьби тренер нічого не сказав команді і тихо поїхав зі стадіону?Або щоб не приїхав на відновлювальне тренування наступного дня, і клубу довелося вигадувати "хворобу"?А саме так все й було.Причому все відбувалося ще й після дикої сварки з пресою на вихідних. Марсель переміг Ланс 3:1, але Де Дзербі був сам не свій:"Якби в мене був французький паспорт, все було б інакше. Можете писати, що хочете, але по-моєму паспорт тут міняє ситуацію. Дехто з вас думає, що приходить на стадіон як мій начальник. Але в мене лише один бос - це Френк Маккорт. І навіть він мені не хазяїн..." Роберто очевидно на межі нервового зриву, йому бракує стабільності.В 30 матчах сезону Марсель випустив 30 (!) різних варіантів стартового складу. Подорожі полем Тімоті Веа й Аміра Мурільйо вже смішать, а переведення з флангу в центр і назад Мейсона Грінвуда дратують.З довірою гравців теж все кепсько після низки "зрад". Де Дзербі неодноразово гучно хвалив Валентена Ронж'є за менталітет, а Адрієна Рабйо та Ніла Мопе називав своїми "синами" - і за півроку усіх продали. Думаєте, роздягальня не помітила?)"Я був би радий, якби Роберто лишився надовго. Щоб він став у Марселі, як Сімеоне в Атлетико", - говорив Пабло Лонгорія напередодні катастрофи з Брюгге. Тренер та директор Марселя мають спільну рису - вони роблять гучні заяви там, де це не потрібно.Це зовсім не кейс раннього Сімеоне, ні.Це типовий Марсель - клуб, що висмоктує з менеджерів усі сили, а тоді викидає, як непотріб. Навіть Дешама не пожаліли, який виграв їм титул. А вже далі - Б'єлса, Руді Гарсія, Віллаш-Боаш, Сампаолі, Марселіно, Тудор та інші тупо тікали від тиску, що в якийсь момент перетворював їхнє життя на пекло.