"Коли суперники приїздять до нас, вони їдуть повз ферми та рибальські пристані. Вони їдуть і їдуть так довго, що вже не можуть більше їхати. І лише тоді вони бачать перед собою наш стадіон", – сміється Хассе Ларссон.У пресі його називають "Містером М’єльбю".У молодості Хассе грав за М’єльбю, потім тренував, а нині займає пост спортдира, не забуваючи і про родинну ферму неподалік:"Такого я й уявити не міг. Я бував в клубі тричі, і щоразу працював безплатно".Нічого дивного в такому місці.У муніципалітеті Сельвесборг, де базується М’єльбю, лише 14,000 мешканців, а безпосередньо в Геллевіку, де вони грають, – менше 1,500 чоловік. Переважно, це рибалки. Як і їхні батьки, і батьки їхніх батьків вони виходять у Балтійське море на човнах кожного ранку. У цих місцях традиція досі дає фору глобалізації.І раптом... чемпіони Швеції! Ба більше, М’єльбю ще й рекорд ліги за очками побив, набравши 69 балів за 2 тури до фінішу. Чтиво про найсенсаційнішого чемпіона в європейських лігах-2025 читайте повністю тут.