Навесні 1994-го всі газети (інтернет тільки робив перші кроки) сватали його із Севільї до Реала.Місяць, два, три.Він і сам дуже хотів трансферу."Я професіонал, і якщо я не в планах Реала, то я залишусь. Але скажу вам, що якщо й покину Севілью зараз, то тільки заради Реала. В жодну іншу команду не піду. Є в Реала, не знаю, щось особливе. Усі гравці в світі мріють носити його футболку, а хто каже інакше, той лицемір. Звісно, і я теж хотів би. Але якщо це неможливо - я приймаю цю невдачу". За Мадрид на той момент вже сяяв його товариш Фернандо Редондо."Ні, ви що, я не можу йому заздрити, він мій друг, ще й партнер по національній збірній. Я його з цим можу лише привітати". Людину, що дала це інтерв'ю, звали Дієго Сімеоне.І того-таки літа 1994-го він "забув", що говорив про "жодну іншу команду", підписався у Атлетико, а ще через 2 роки виграв із ним чемпіонат Іспанії. Так народилася любов усього його життя.Та сама, що і сьогодні, через 31 рік, принесла Матрацникам історичні 5:2 в дербі над Реалом.