думки про які не питали:
знаєте, з всім цим несущімся поєздом АІшки я вчора вночі помітив одну штуку яка мене дуже сильно засмутила.
стан потоку.
коли останній раз ви відчували себе у саме цьому стані потоку? памʼятаєте оце от? навіть коли АІшка була ще тіки на стадії автокомпліту, ми часто входили в стан-потоку. коли ти настільки сфокусован над задачею, рішенням, думками шо у тебе образується певний корідор зору навіть і ти під улюблену музику робив вальс з клавішами і кайфуешь від процесу...
ось цей стан покинув чат.
останній час це все перетворилось у - дав задачу, описав, чекаєш поки клавдія над нею працює 15-20-30хв і втикаєш в монік в цей час(або переключився на іншу задачу і так само втикаєш), ADHD-розробка якась, бляха. дав таск-переключвся-дав паралельний таск - переключився - дав інший таск - переключився. і в тебе в паралеллі 3-5-7 задач а мозок після 5 годин таке враження шо відпахав три зміни. тіпа сам стан потоку у тебе зараз взагалі не присутній. бо ти по суті дав шось і далі в режимі очікування стаєш. як оргазм який ось ось прийде і тут міняють тем чи зупиняються 😄 короч розробка перетворилась в якесь проксі-простітутсво де ми ублажаєм АІ.
шо з цим робити? понятно шо адаптуватись або здохнеш.
але цікаво чи це тіки в мене так чи ви теж відчуваєєте шо кайфу від такого операторства стає все менше ?