і ще одна думка про те як змінюється розробка під впливом АІшки. знаєте, багато років тому (ЗА ЧАСІВ ДАВНІХ БОГІВ ТА ЦАРІВ) ми йшли програміровать потому шо нам подобалось програміровать. знаєте, оцей самий кайф від написання класів, методів, використання красівих патернів та як елегантно код потім працює. Подобалось думати над проблемою та її вирішенням. В цей час ти уявляв себе якимось магом якийсь шото там колдує а потім ВІОЛА і появляється магія запуску та робочого коду. Дуже цікаво було це робити і люди йшли в програмірованіе в першу чергу за цим. ну а потім канешно уже гроші, тьолки, яхти та спорт-кари. Але була одна найтупіша та найнеприємніша частина роботи — це розбиратись у чужомі гамні. Дивитись на нього, читати, пробувати на смак, нюхати а потім писати полайт коменти шо та як виправити. Не думаю шо комусь взагалі це колись подобалось як частина процесу( ізвращенци каншно є але не всі). і от в чому найбільший мінус-вайб зараз так в тому шо тепер 90% твоєї роботи — це читання чужого аішного гамна. Так, інколи АІшка генерить досить хороший код, якшо надати весь контекст, правила, архітектуру, гарно описати що хочеш та надати всі конвенції коду.АЛЕ БЛЯХА ПРОПАЛА МАГІЯ СТВОРЕННЯ КОДУ. тепер ми по суті нічим не відрізняємось від рабочих на заводі. Магія коду пропала, залишивши лиш звичайну механіку дій. і це сумно...