Купейне (v.0.99)Підлога в купе блищить, як зоряне небоНад містом-героєм другорядного плану.У моря бушує блакить, що в очі гепаєСвоїми секретами недоторканними.Порепані хмари люблять разом літати,Нести за собою звідусільні новини.Над опадом їхнім не владний жоден з диктатів.Вони взагалі нікому нічого не винні.Мартини пильнують спокій хвилі морської,Неначе патрульні, що слідкують за містом,В якому поспати – це ще одна розкіш,Іще один привид вкотре наїстись-напитись.Хоча перед смертю неможливо наїстись,Як кажуть настирно деякі особистості,Проте аргументи на користь посмертяВже точно почнуть суперечку відверту......У тамбурах точиться нова філософіяІ пахне вона чимось ледве вловимим.В єпархіях точно не буде вже соромноІ це відкидати на користь політики......І це не востаннє, як іще одне повстання,Що вийде шукати крихти совісті нашої.А тепер скажіть мені – ким же стали ми?Камо грядеши? Хто сумує за Сталіним?.. Вагони везуть десятки різних історій.На пунктах призначення чекають на відлік.Багато ще буде моментів кимось створених.А поки що поїзд на кінцеву приїхав.30 серпня 2025 – 31 січня 2026#вірші