Купейне (v.0.99)

Підлога в купе блищить, як зоряне небоНад містом-героєм другорядного плану. У моря бушує блакить, що в очі гепаєСвоїми секретами недоторканними. Порепані хмари люблять разом літати,Нести за собою звідусільні новини. Над опадом їхнім не владний жоден з диктатів. Вони взагалі нікому нічого не винні. Мартини пильнують спокій хвилі морської,Неначе патрульні, що слідкують за містом,В якому поспати – це ще одна розкіш,Іще один привид вкотре наїстись-напитись. Хоча перед смертю неможливо наїстись,Як кажуть настирно деякі особистості,Проте аргументи на користь посмертяВже точно почнуть суперечку відверту...... У тамбурах точиться нова філософіяІ пахне вона чимось ледве вловимим. В єпархіях точно не буде вже соромноІ це відкидати на користь політики...... І це не востаннє, як іще одне повстання,Що вийде шукати крихти совісті нашої. А тепер скажіть мені – ким же стали ми? Камо грядеши? Хто сумує за Сталіним?.. Вагони везуть десятки різних історій. На пунктах призначення чекають на відлік. Багато ще буде моментів кимось створених. А поки що поїзд на кінцеву приїхав.30 серпня 2025 – 31 січня 2026#вірші