пішов я якось на вибори. нашифрувався, що хтось проголосує за мене, якщо сам галочку не поставлюспочатку придумав розумну ідею – намалювати на бланку члена. сенс був в тому, щоб не голосувати за рогаликів, а для мене там всі були рогаликами. але потім згадав Шекспіра, у якого на все є якісь цитати. до речі, хто не читав його сонети— дуже раджуя давно не сприймаю політиків як обранців, знаючи, як система влаштована. до того ж, вони люди, а люди мають однакові гріхи. бувають виключення. але якогось буя частіше мені говорять, шо мені треба робити, а що ні, забуваючи, що я сам маю вирішувати. і буду вирішувати сам мене дуже дивує і смішить, коли наш тіньовий президент говорить, що той, хто не підтримує основного президента— галімий зрадник. не згоден. у мене немає президента і ніколи не було, я не вірю в цю інстанцію. я хочу вірити в людей і можу повірити в націю, хоча намальовані кордони на мапі та єдина мова не робить людей єдиними. і класно в політиці те, що людям нічого й робити не треба, за них політика все вирішила вже— хто потужний, хто надпотужний. але тут справа не в президентові, а в романтизованій демократії (читати дуже повільно та з сексуальними нотками в голосі)хоча у цього президента команда дійсно сильна, тут знімаю перед ними скальпце як і в маркетингу— прикол хочете? реально прикольний: якщо вам треба, щоб ваш продукт купували прям мільйони людей, вам треба зробити рейтинг та статистику. липову звісно ж. ви купуєте статті та дослідження у видань, які продаються, а продаються всі. тобто ви кажете, щоб вони написали, що ваші лєпьошки з гімна— найкраще смакують з колою та баличком ятрань на сніданок. і вони піднімають не тільки імунітети, а й безнадійні пісюни. чесно-чесно, от статистика, дивіться завжди казав, що у людей дуже коротка пам'ять. це теж зітреться. коли або якщо я колись піду у політику, мені знадобиться ваша допомога. а, ні. я передумав, не піду 💋