На фото - Микола і Дмитро Курани. Обидва лісівники. Микола зараз служить у 14-й бригаді. А Дмитро періодично приїздить до нього із допомогою. Не на словах. А реально брат за брата. Дмитро працює начальником автотранспортного цеху Маневицької філії ДП "Ліси України". Про свого брата каже: «Та я сам із нього в шоці». Він великий щирий патріот - тут навіть без краплі пафосу. Тато 3-х дітей - служби міг уникнути без проблем. Але ні, не міг. Бо хто, як не він. Пішов служити на другий день повномасштабної війни. Але це вже Микола був професійним військовим. Тому що для нього війна реально почалася в 2014-му. Саме тоді вперше став захищати країну зі зброєю. Потім було кілька років перерви на цивільне життя. Робота в лісі - тодішніх Колківському, Маневицькому, Поліському держлісгоспах. А останнє місце роботи перед службою - помічник лісничого Розничівського лісництва Колківської філії. Причому Миколі - лише 31. А він уже професійний військовий, лісівник і багатодітний тато! «Про нього хлопці кажуть, що незамінний. Дуже відповідальний. Всюди в нього ідеальний порядок і все по поличках. А ще йому всього завжди вдосталь. Ніколи сам нічого не попросить. А візьме тільки тому, що реально є потреба. Бо розуміє, що так полегшить життя побратимам. Остання наша поїздка - ми завезли автозапчастини, необхідні засоби та продукти. У нашому колективі - маю на увазі філію та й загалом усю галузь - допомога та підтримка колег на передовій у пріоритеті. Завжди закриваються потреби.А раніше ми завозили й автівки. Одну я купував особисто, а буса передали шведи в партнерстві з нашими лісівниками», - розповідає Дмитро. Українці непереможні.