Повідомлення telegram каналу - @footballdyvan

У матчі проти Баварії в суботу Баєр рідко ходив у атаку: суперник створював проблеми занадто вміло, володів занадто всеосяжною перевагою й, на диво, виглядав занадто більш зіграним і зрілим, аби гості замислювалися про щось більше за нічию. Баєр фактично зі стартового свистка захищав одне очко...
А вчора, проти Мілана, вже Баєр був Баварією. Хотілося б написати, що натомість Мілан був Баєром, але ж очко не захистив не був. Утім, після 51-ї хвилини став узагалі недоБаварією, бо на 51-й хвилині відбувся пропущений гол — перший, хоча цілком міг бути й третім, і четвертим.
І гра справді змінилась.
Колись давно київське Динамо, у (як тоді здавалося) смутні часи тренерства Блохіна та пізнього Сьоміна, практикувало чудовий стиль футболу — створення моментів пішки чисто на індивідуальній майстерності гравців, попри відчайдушні намагання головних стратегів цього (тобто, власне, створення моментів) не допустити. Клас виконавців, дбайливо придбаних найкращим у світі бізнесменом, іноді навіть дозволяв вигравати дві зустрічі поспіль, притримуючись такої філософії. З трофеями, щоправда, все було трохи складніше.
Паулу Фонсека, приїхавши працювати до України, вже не застав на своїх робочих місцях ні Блохіна, ні тим більше Сьоміна, проте, певно, таки добре вивчив передісторію конкурента.
Моментів-напівмоментів, створених майже стоячи й ніби ненароком, у "россонері" вчора дійсно вистачало. Епізод із Рейндерсом, який забув, де кнопка "shoot", і до останнього відмовлявся вірити, що опинився перед воротарем; пресинг Морати, який змусив зіграти Градецького з ним у стінку; дальній удар-рикошет Тео з перекладиною після; дальній удар Фофана... Можна згадувати ще.
Можна згадувати й про того арбітра, який має звичку робити нотатки на долоні (краще б він їх робив на чолі). Фонсека після матчу зазначив, що не хоче говорити про суддівство і, як годиться в таких випадках, усе-таки сказав: «Арбітр і VAR не просто помилилися, не призначивши пенальті. Вони ухвалювали кожне неправильне рішення проти Мілана».
Можна згадувати й про Леау, що зі знанням справи вилежувався й висиджувався на газоні, а також завзято верещав у порожнечу, випрошуючи аут, поки партнери намагались відібрати в суперників м'яч...
Можна ще багато про що згадувати, але найкраще знову згадати слова Фонсеки, зронені перед Леверкузеном: «Коли люди говорять про італійські команди, то мають на увазі те саме: що вони чудові в обороні й на контратаках... Ми не хочемо бути такими».
Що ж, вони дійсно такими не були.
❤FootballDyvan