Крч я ментально протрезвів зі вчорашнього, і це відгук на Азіаніш фест, який відбувся у ДК Ровесник 28.12.25.Це кошмар.Гримерка. Почнемо з того що гримерка була просто жахлива. Гірше немає куди.Мало того що каверденсери, бейбі-каверденсери, косплеєри і вокалісти були в одній гримерці, так ще й гримерка була ДУЖЕ МАЛА. Майже не було стільців, і фініш це те що на стінах висіло два тусклих світильничка, не було верхнього світла, а потім жодного не було взагалі. Мікрофони. Господи поможи, на протязі всього фесту мікрофони не працювали як належить, я не знаю що з ними було але наче відходило живлення бо буквально от людина співає, дві секунди тиші, і знов співає, і так весь фест.Заявки. Жодної звичної схеми, ми давали в формі подачі свої дані і десь там потім анонімний куратор просив наші пісні і назви персонажів та фд, навіть фото костюма не просили.Волонтери. На весь Ровесник я побачив ЧЕТВЕРО волонтерів, двоє коло сцени, і два на вході, а саме білети та гардероб.В основному це все прям з жирнючих мінусів, але були ще моменти, яких я чесно не зрозумів, і це теж була тотальна срака. Висновок - мертвий проект, як і КПІ фест в свій час.
"Київ це місто, де нема світла, але є фісташкове лате. Бо по кав'ярнях генератори гудуть як хрущі над вишнями.Київ це місто, де по кілька днів нема ані світла, ані води, але у всіх моїх знайомих чисті голови. Бо вони лишають на ніч увімкнені лампи в спальнях. І коли о другій ночі дають світло і раптом воду, вони підриваються і біжать в душ.Київ це місто, де по кілька діб нема світла, води і тепла, але у дівчат свіжий манікюр. Бо свята. Бо хочеться. Бо манікюрниці мають портативні УФ ліхтарики для просушки лаку. І великі блогерські лампи від павербанку для підсвітки. В Києві, місті, де по кілька діб нема то світла, то води, то тепла, то зв'язку, то всього одночасно - в магазинах є свіжий хліб. Повні полички всякого їдла. Вивозиться сміття. Прибирається сніг. Світлофори через один не працюють, але аварій на вулицях не більше, ніж завжди було. Здається, навіть менше.Колись в підручниках історії напишуть про націю, в якій не тільки воїни перемогли варварів, але й цивільні примудрилися лишитися цивілізованими у штучно створених варварських умовах. Примудрилися підтримувати свій звичний цивілізований спосіб життя, де тільки можливо. I don't know how. It's a miracle."Автор Майя Тульчинска
Депреснявий лонгрід, бо в мене знову свистить фляга-Ще раз нахуй я побачу репости/косплеї моїх коспланів, я кину нахуй все що зараз почав. Мої нерви останнім часом доживають своє і якщо я не дай боже почую шо я "доєл за кєм то" то я нахуй почну стріляти. В мене здаєтся все, менталка, фізичне здоровʼя, я нахуй не залізний. Віднедавня я ще задізморалився по поводу що все що я вже зробив це галіма хуєта тож нахуй я знову на грані піти в йобаний рест чи піти зовсім.Можливо я просто ненавиджу людей і творче комʼюніті, можливо я ображена на все навколо гнида. Мені блять всеодно, мій канал - шо хочу те пишу. Крч я хз коли тут буде актив, бо в мене фотос на днях проте взагалі жодного бажання їхати на нього немає, зовсім блядь. Бо відчуття що я буквальо не підхожу під перса котрого обрав мене тупо давить, відчуття що я позорюсь сам і позорю свого сокосплеєра. Взагалі немає бажання щось зараз робити бо виходить не те чого я від себе прагну, просто галіма залупа, абсолютно нахуй все. Можливо ідея з дієтою все ще має сенс, можливо я поверну свою анемію проте лишусь ненависних щок і потворного вигляду наче я вічно отікший. Я блядь себе ненавиджу нахуй і жоден мейк мене не спасає.