Статистика telegram channel - @first_psyho

Дзвонить мені сьогодні невідомий номер:"Нові форми розводів по телефону"- Вітаю пане Євгене, у вас за всі роки користування аптеками та магазинами накопичено в нашій мережі 3275 балів і ви можете скористатися ними, щоб купити товари у багатьох групах товарів. Підкажіть яка вам група товарів цікава, щоб витратити ваші бонуси? Побутова хімія? Одяг? Їжа? - Скільки там моїх улюблених важкозароблених балів? - 3275 пане Євген. Все до копійки і навіть більше можемо витратити в нашій мережі- чудово. Перерахуйте всі мої бали, 3275 гривень на ЗСУ- ....(тиша. Сопе у трубку...) У нас технічно немає такої можливості- Жаль, пані менеджер. Технічно дзвонити мені коли я вас не чекав - є можливість, а перерахувати на інший рахунок мої важкозароблені бали - немає. Тоді досконалюйтесь і телефонуйте знову, як з'явиться можливість перерахувати. Пака. Висновок. Якщо ви реально зробите крутий сервіс і ім'я свого бренду, вам не знадобиться дзвонити невідомим людям і розводити їх на "бонуси і бали". Так працюють всі, хто хоче працювати довго, не видумуючи якісь хитрі схеми...

Психоаналіз героїнь «Сексу у великому місті»Чому Керрі, Шарлотта, Саманта і Міранда такі різні — але кожна з нас знаходить у них себе?🧠 З погляду психоаналізу — це не просто персонажі, а чотири моделі жіночої психіки, чотири способи шукати любов і справлятися з відкиданням.💔 КЕРРІ🔹 Тип: нарцисична + депресивна🔹 Прив’язаність: тривожна🔹 Захист: ідеалізація → девальвація🔹 Акцентуація: демонстративна🔹 Установка Хорні: «до людей» – дай мені любов, інакше я розчинюсьПотребує кохання, як кисню. Шукає знаки, боїться байдужості. Може виглядати впевненою, але всередині — завжди питає: «А чи я достатня?»🕊 ШАРЛОТТА🔹 Тип: обсесивно-компульсивна з істеричними рисами🔹 Прив’язаність: умовно безпечна, з тривожними нотками🔹 Захист: раціоналізація, ізоляція афекту🔹 Акцентуація: сензитивна🔹 Установка Хорні: «до людей» – я буду ідеальною, тільки люби менеВірить у казку про щасливий шлюб. Ховає біль за посмішкою. Бо в її світі бути «хорошою дівчиною» — єдиний спосіб бути потрібною.🔥 САМАНТА🔹 Тип: нарцисична з елементами антисоціальної🔹 Прив’язаність: уникаюча🔹 Захист: заперечення, проективна ідентифікація🔹 Акцентуація: гіпертимна + епілептоїдна🔹 Установка Хорні: «від людей» – свобода понад усеВона – сила. Але за зухвалою сексуальністю — недоторканна зона болю. Саманта не дозволяє собі бути вразливою. Бо колись це було небезпечно.🧩 МІРАНДА🔹 Тип: шизоїдно-обсесивна🔹 Прив’язаність: дезорганізована🔹 Захист: ретрофлексія, інтелектуалізація🔹 Акцентуація: застрягла + тривожна🔹 Установка Хорні: «від/проти людей» – я не довіряю, але хочу бути поручРаціональна, іронічна, саркастична — все це щит. Насправді вона страшенно боїться бути слабкою. Але саме це робить її такою живою.

🧠 Шкала Холмса і Рея: як виміряти свій рівень стресуУ 1967 році психіатри Томас Холмс і Річард Рей створили шкалу життєвих подій — інструмент, який дозволяє оцінити, скільки стресу людина переживає протягом року. Вони проаналізували понад 40 подій — від весілля до втрати близької людини — і присвоїли кожній певну «вагу» в балах стресу.📊 За цією шкалою можна порахувати свій рівень стресу:– 150–199 балів — легкий ризик,– 200–299 — помірний,– 300 і більше — високий ризик розвитку психосоматичних симптомів.❗️ Якщо рівень стресу стабільно високий — це не просто втома. Це вже сигнал, що психіка працює на межі, і з часом напруга може проявитись через тіло: головний біль, проблеми зі сном, шлунково-кишкові розлади, тахікардію чи навіть панічні атаки.Зверніть увагу, що в цій табличці наведена обмежена кількість стрес-факторів, вона розрахована на мирні часи. Війна, як стресогенний фактор займала б, мабуть, всю сотню по балах.Макро-стресові фактори (вибухи, адаптація до нових обставин та життєвих умов) поступово кочують у мікро-стрес — тобто вони стають фотом нашого життя, але не зникають.📍 У таких випадках важливо не терпіти й не ігнорувати себе — звернення до психолога або психотерапевта може допомогти зняти напругу, пропрацювати події та не дати стресу перейти в хроніку.

По слідах книги «Атомні звички» хочу процитувати Джеймса Кліра - чому ж важливий тренінг звичок 💡✅ “Перевага № 1: трекер робить звичку очевидною. ✅ Перевага № 2: трекер робить звичку привабливою. ✅ Перевага № 3: трекер робить звичку такою, що приносить задоволення.І це, мабуть, найважливіша перевага. Саме відстеження звички стає своєрідною нагородою. Приємно викреслити рядок зі списку справ, відзначити тренування у щоденнику тренувань або поставити Х у щоденнику. Приємно бачити, як накопичуються результати – зростає інвестиційний портфель, збільшується кількість сторінок майбутньої книги, а якщо це приносить задоволення, то вища ймовірність, що ви продовжуватимете.Трекер звички також допомагає "стежити за м'ячем": ви сфокусовані скоріше на процесі, ніж на результаті. Ви не думаєте постійно про те, що вам терміново потрібні кубики на животі, ви просто намагаєтеся не зійти з дистанції та стати людиною, яка не пропускає тренування.Підсумовуючи, варто сказати, що трекер звички (1) створює візуальний стимул, який нагадує вам, що настав час діяти, (2) мотивує сам по собі, тому що ви бачите прогрес і не хочете його втратити, і (3) приносить задоволення щоразу, коли ви фіксуєте успіх. Більше того, трекер звички – своєрідний доказ того, що ви стаєте тією людиною, якою мрієте стати, а це ще одна форма негайної винагороди.”🎯 Це, власне, те, про що я кажу і те, до чого закликаю дівчат в групі. - бачити свій щоденний прогрес, накопичувати його. Бо споглядати на зроблене дуже приємно.В коментарі закину прикольні варіанти трекерів, що знайшла на пінтерест. Як на мене, їх можна зробити самостійно, і це буде ще цікавіше 🫶🏻

У 1930-х роках засновник компанії Toyota Сакіті Тойода вигадав простий спосіб виявлення першопричини проблеми: визначити проблему і запитати, чому вона виникла. Після цього запитати «чому» на відповідь до першого «чому», потім поставити запитання «чому» до відповіді на друге «чому».І так далі. Сакіті Тойода навчив, що у відповіді на п’яте «чому» і криється першопричина, яка, на перший погляд, не проглядається. П’яте «тому що» виводить на світло те, що приховано. Якщо завгодно, п’яте «тому що» і є справжній ти. Це дуже дієвий спосіб перевірити, що ти насправді приховуєш, в чому боїшся зізнатися навіть собі, чого ти дійсно хочеш і що, насправді, просто мішура.Необхідно спонукати людину, що відповідає на питання, уникати припущень і логічних пасток. Натомість простежувати ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків за зростаючою від прояву проблеми через кілька рівнів абстракцій до першопричини.Спочатку техніка застосовувалась при вирішенні виробничих завдань підприємства. Однак для багатьох техніка стала корисним інструментом, що дозволяє вивчити симптоми та побачити загальну картину.Приклад) Я хочу нову машину! ▪️Задаєшся питанням: чому я хочу нову машину? Це перше «чому». Відповідаєш: Тому що я хочу всіх здивувати. ▪️Окей, друге «чому»: Чому ти хочеш всіх здивувати? Відповідь: Тому що хочу, щоб на мене звернули увагу. ▪️Третє «чому»: Чому тобі потрібно, щоб на тебе звернули увагу? Відповідь: Тому що я відчуваю себе невпевнено. ▪️Четверте «чому»: Чому ти відчуваєш себе невпевнено? Відповідь: Тому що я ніяк не можу реалізуватися, тому що я сиджу на одному місці. ▪️П’яте «чому»: Чому ти не можеш реалізувати себе? Відповідь: Тому що я займаюся тим, що мені не подобається. І скажи тепер, при чому тут машина?Варто подякувати пану Тойоді не тільки за Тойоту.

Про «Титанік» так багато історій цю ви ще не чули! Британський пекар Чарльз Джокін мав хобі – він випивав. Титанік, на якому вийшов у плавання Джокін, був величезним плавучим фешенебельним готелем із чудовою кухнею. Джокін, як старший судновий пекар, мав окрему каюту, де він навіть розмістив свій самогонний апарат (із дріжджами у нього проблем не було). Тієї злощасної ночі, коли Титанік напоровся на айсберг і затонув, Чарльз, як завжди, вдавався коханому хобі у своїй каюті. Почувши глухий скрегіт уздовж правого борту, він вийшов на палубу, прихопивши фляжку з випивкою. Незабаром капітан Сміт віддав команду розчехляти рятувальні шлюпки. Джокін зібрав команду підлеглих-пекарів на камбузі і, виявивши ініціативу, наказав рознести запаси хліба по шлюпках, а сам повернувся до своєї каюти запастися віскі. Після оголошення "шлюпкової тривоги" старший пекар зберігав спокій. Джокін сідав жінок і дітей у шлюпку №10, командиром якої він був, згідно з розкладом за тривогою. Сам Чарльз у шлюпку не сів - поступившись своїм місцем одному з пекарів, він спустився в каюту і продовжив випивати. Коли в каюту почала просочуватися вода, він одягнув рятувальний жилет і, взявши із собою запаси випивки, піднявся на верхню палубу. На той час уже всі шлюпки Титаніка були спущені на воду і відійшли від судна. На палубі йому зустрівся другий помічник Лайтоллер. Пізніше Лайтоллер розповідав, що Чарльз Джокін був страшенно п'яний і другий помічник вирішив, що старшому пекарю не судилося врятуватися. На палубі Джокін, не забуваючи робити ковтки з фляжки, викидав дерев'яні шезлонги за борт. Викинув він їх шістдесят. Деяким шезлонги, що тонули плаваючі у воді, врятували життя. Чарльз до останнього залишався на борту Титаніка. Коли корма судна почала швидко занурюватися, він переліз через поручень біля кормового флагштока. За мить корабель пішов під воду, не створивши тут вир. Так Чарльз Джокін опинився у воді, навіть не намочивши волосся на голові. Понад чотири години він провів у холодних водах Атлантичного океану, борсаючись і випиваючи. Лайтоллер не повірив своїм очам, коли побачив Джокіна серед врятованих. Улюблене хобі Чарльза додало йому так необхідну тієї ночі спокій у душі та раціоналізм у вчинках. Він врятувався сам і допоміг урятуватися багатьом іншим. Джокін залишив Титанік останнім, максимально скоротивши для себе час перебування у холодній воді. Протягом чотирьох годин він залишався з сухою головою і мав пристойний запас висококалорійної їжі в рідкому вигляді, що незамерзав при низькій температурі. Після порятунку наш герой не зрадив свого хобі та своєї професії: продовжив випивати та ходити в море. Чарльз Джокін побував ще у двох аварії корабля і дожив до 78 років. На його могилі написано “Пекар із Титаніка”.

Я думаю, це найважливіша фотографія в історії людства. Це знімок планети Земля з відстані 6 млрд км, зроблений зондом Вояджер-1 1990 року. Пізніше, під враженням цього знімку, фізик Карл Саган написав:"Погляньте ще раз на цю точку. Це тут. Це наш дім. Це ми. Всі, кого ви любите, всі, кого ви знаєте, все, про кого ви коли-небудь чули, всі люди, що коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Багато наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати і кожен дитина, винахідник і мандрівник, кожен викладач етики, кожен брехливий політик, кожна «суперзірка», кожен «найвидатніший лідер», кожен святий і грішник в історії нашого виду жили тут – на соринці, підвішеній у сонячному промені.Наша уявна значущість, ілюзія про наш привілейований статус у всесвіті – всі вони пасують перед цією точкою блідого світла. Наша планета - лише самотня порошинка у навколишній космічній темряві. У цій грандіозній порожнечі немає натяку на те, що хтось прийде нам на допомогу, щоб врятувати нас від нашого ж невігластва.Земля - поки що єдиний відомий світ, здатний підтримувати життя. Нам більше нікуди піти – принаймні найближчим часом. Побувати – так. Колонізувати - ще ні. Подобається вам це чи ні – Земля зараз наш будинок.Кажуть, астрономія прищеплює скромність та зміцнює характер. Напевно, немає кращої демонстрації дурної людської зарозумілості, ніж ця відсторонена картина нашого крихітного світу. Мені здається, вона підкреслює нашу відповідальність, наш обов'язок бути добрішим один з одним, дорожити і плекати блідо-блакитну точку - наш єдиний будинок.»