Польові нотатки о людській психіці

Життя на “До” і “Після” Однією особливістю психотравматичної події є те, що людина відчуває її не як 1 подію в зрізі інших подій життя, а як щось, що його розламало. Розділило на 2  частинки. І найчастіше я чую, що і себе людина сприймає як іншу. Абсолютно не схожу на ту, що була раніше. Зазвичай в негативному аспекті. Тоді впродовж консультацій ще робимо вправи по об`єднанню частинок себе. Наводимо різкість, що змінилось. Параллельно слухаю, що трапилось. Зазвичай м'яко приходимо до того, що ці зміни було в чомусь необхідними - як захистний механізм. Щоб зберігти себе.  Попри досвід, який може травматично і боляче змінювати, кожен може обирати,  що потім з цього залишити. Але для цього треба розкласти все по поличкам.Зробити паузу. Пережити емоції, які пов'язані з втратою, потім подивитись на те,  що відбувається зараз. Зазвичай мої клієнти знаходять те, що змінились, але не повністю. Завжди  знаходиться щось тепле і ніжне, що дає віру у майбутнє. Просто інколи дуже страшно почати дивитись на ці зміни. А інколи потрібна підтримка поруч.

Для яскравості проблеми і чому я написала, що принципово не працюю з людьми, які планують далі жити зловживанням - змалюю реальну ситуацію, в якій я була.Деякі деталі я опускаю заради конфіденційності.Це було в рамках моїх відряджень ще рік+ тому. База відпочинку. Сімейна пара - чоловік був учасником програми, жінка приїхала, щоб побути разом. Він подзвонив мені з проханням надати їм парну консультацію - хоча знав, що я не працюю з парами. Але хоч дати якісь орієнтири або перенаправити до когось, дати хоч якусь підтримку. Я погодилась. Але т.я. до того у мене ще було декілька консультацій, сконтактувала я з цією парою лише за декілька годин.Декілька годин, за які вони напились. Просто різний ступінь сп'яніння. Це я зрозуміла вже прийшовши в місто зустрічі. Поки я делікатно віталась з дружиною і делікатно казала, що можемо поспілкуватись в інший раз - коли вони трохи прийдуть в себе, ситуація розвивалась. І довелося просто контролювати її, щоб далі не було негативного розвитку, за  якого вже б поліція приїжджала.І за ці пів години я почула багато неконтрольованої інформації, за яку потім їм було дуже соромно. Бо це був не той момент і не та подача.Дружина хотіла розлучитись з чоловіком, через 10+ років сумісного шлюбу, бізнесу і дітей. Тобто, реальні проблеми там були теж. Але замість діалогу - чоловік напився і став хаотично розповідати, що сам відчуває, як вона його не розуміє і як за пів години до цього вона робила йому мінєт і не жалілася на супружнє життя. Паралельно дружина його відчувала сором, злість і  100% небажання мене колись бачити, бо я стала свідком сімейної ситуації, яка зазвичай від усіх приховується.Згодом, я виділила по пів години кожному і ще десь годину разом. Ситуацію вирівняла, пояснила за стани, за емоції і напрямки, які можуть бути далі в такому ж темпі. Але старт був не нормальним. І це скоріше дивина, що вони удвох потім захотіли спробувати ще раз, вже в адекватному стані.Я хочу сподіватись, що вони звернулись до сімейного психотерапевта та чоловік почав працювати над своїм зловживанням (це не алкоголік багаторічний, але тенденція розвитку була дуже швидка). Але результату я не знаю, що було потім. Бо я працювати відмовилась.Самоконтроль при зловживанні знижується. І сфери життя, які лише потребують корекції, стануть сферами, де ледве щось виправиш. А працювати з постійними відкатами я не готова. І сама людина не готова працювати на покращення зі спеціалістом, якщо продовжує виконувати дії з протилежним ефектом.