Навіть у найважчі дні ми на кілька хвилин зупиняємося, щоб схилити голови перед тими, хто віддав за Україну найдорожче – своє життя.З глибоким сумом повідомляємо про загибель Героя – Пугача Тимофія Віталійовича.Незважаючи навіть на погоду та важкі тижні для всіх, на прощанні була велика ківлькість оборонців, рідних та друзів нашого Героя. Щира подяка вам за це.Тимофій народився 5 березня 2000 року в Києві. Навчався у школі №104 в Пущі-Водиці. З дитинства займався спортом – греко-римською боротьбою, дуже любив футбол. Завжди віддавав перевагу діям, а не словам.Любив малювати. Вдома залишилась його незакінчена картина – як символ мрій, планів і життя, яке так рано обірвала війна.Після школи вступив до Київського коледжу будівництва, архітектури та дизайну. Ступінь бакалавра здобував за кордоном, у Вільнюсі. Мріяв завершити навчання та отримати ступінь магістра. Працював разом з батьком за будівельною спеціальністю.15 липня 2025 року був мобілізований. Свідомо обрав службу у 78-му, тоді ще полку ДШВ. Разом із товаришем із навчального центру вирішив залишитися в піхоті. Став командиром відділення, попри те, що був наймолодшим у взводі. Ще з навчального центру заслужив повагу побратимів.Різдво та Новий рік зустрів на Покровському напрямку – на позиціях, разом із побратимами стримуючи ворога.Під час одного з бойових виходів Тимофій у складі групи розпочав рух з метою евакуації особового складу. У складних умовах, після інтенсивного обстрілу, він зумів знайти залишки своєї групи та виявити суміжний підрозділ із пораненими. Отримавши поранення, Тимофій не припинив керувати діями бійців і особисто забезпечив виведення семи поранених військовослужбовців до маршруту евакуації.Тимофій Пугач загинув героїчно 18 січня 2026 року поблизу н.п. Новоолександрівка, Покровський район, Донецька область, до останнього виконуючи бойове завдання та рятуючи життя побратимів.Щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Тимофія.Світла пам’ять Герою.Слава Україні. Героям Слава.Соцмережі 👉 Telegram | Instagram | Facebook