Для мене це найважчий пост…

💔

коли я пишу переживаючи найбільше горе у житті, коли я жила у найбільшій радості і падаю у найбільший розпач, коли в один момент все перевернулося з ніг на голову ….
Коли я могла вже цей пост і не писати і не бути у цьому світі … коли моя трагедія відгукнулася на обговорення мільйонів , коли я відчула неймовірну підтримку, не тільки в Україні , але й по всьому світі, коли я отримала тисячі повідомлень від жінок, які стикнулися з цим болем, приватні повідомлення від відомих жінок, які ділилися з дуже особистими і болючими історіями в наміренні хоч трошки мене розрадити, і коли я одночасно бачила багато каміння, яке летіло у розбите материнське серце….

Це моє свідчення. Свідчення мами про любов, про материнство, про віру в Бога і про силу продовжувати жити, навіть, із розбитим серцем…

💔

Приймаю Божу Волю і йду далі …
Господи, хай буде воля твоя, а не моя…,
Мені боляче, мені важко, я цього не розумію чому так, але я це приймаю….
Попри все, що це наша дитинка, але вона є дитина Божа. Бог дав і мав право її забрати.

Ми назвали її Веронікою 🪽

За християнським переданням, свята Вероніка витерла своєю хустинкою обличчя Ісуса, коли Він ніс свій хрест на Голгофу.

І так хочеться вірити, що наша маленька Веронічка тепер буде нашим небесним Ангеликом, буде в обіймах Господа і, можливо, там у небі вона буде співати для Нього найкращі пісні.

А якщо у нашому житті зʼявлятимуться болючі моменти, вона своєю невидимою хустинкою витиратиме наші сльози. Ми з любов’ю та вірою довірили нашу донечку Богові через хрещення наміром.

На жаль, я не змогла притиснути її до своїх грудей, і, навіть, побачити її, бо була під наркозом. Але я бачила її на фото… , яке зробив Віталік, я, навіть не уявляю, як це було боляче для нього, і як він це все витримав …, але я так вдячна йому за це…….

😭, побачити якою була наша донечка…

А була вона дуже схожою на нього, смугленька, з темним волосячком, з маленьким носиком і пухленькими губками….

Така красуня 🥰, 48 см зросту, вагою 2600.

Мій Віталік… Скільки ж болю випало на твоє серце…

💔 Усе найстрашніше відбувалося на його очах. Втрата нашої довгоочікуваної донечки…, яку ти так чекав…, а потім - ті страшні хвилини, коли моє власне життя опинилося під величезною загрозою…

Він крізь сльози, знову й знову дякує Богові за те, що залишив мене живою 🙏

Згодом саме чоловікові довелося знайти в собі сили, щоб у тихому родинному колі провести нашу маленьку дівчинку в останню путь…

😭🕯️🙏

Я, навіть, не можу передати словами всього, через що ми зараз проходимо. Є біль, про який неможливо розповісти… Його можна лише проживати.

І серед усього цього нестерпного болю я ще сильніше усвідомлюю, яке це велике щастя - мати поруч людину, яка не відпускає твоєї руки навіть тоді, коли здається, що весь світ зруйнувався… ❤️‍🩹

Наша Веронічка прожила з нами лише вісім місяців під моїм серцем.
Та за цей короткий час вона подарувала нам стільки любові і стільки щастя!

Ми були щасливі. Безмежно щасливі!
І ми ділилися цим щастям із вами.
Бо для нас сім’я - це найбільша цінність.

І, навіть, якщо десь серед сотні тисяч добрих слів трапляються слова осуду, я не хочу наповнювати ними своє серце.

Сьогодні, попри все пережите, я ні на мить не шкодую, що ми ділилися своєю радістю,
Я не шкодую жодного дня нашого щастя. Не шкодую жодної фотографії, жодного відео, жодної миті, якою ми поділилися з вами.

Бо щастя не стає помилкою лише тому, що після нього прийшов біль.

Не приписуйте людським словам і фотографіям силу, яка належить лише Богові, не живіть забобонами, не шукайте причин трагедії в чужих поглядах, словах, фотографіях чи червоних нитках.

Я вірила в Бога в найщасливіші миті свого життя і продовжую вірити Йому сьогодні, коли моє серце розривається від болю.

Бо справжня віра - це не страх перед забобонами, а довіра до Господа, навіть тоді, коли не розумієш, чому випали такі випробування.

Джерельце коли пульсує, якщо, навіть, скаламутити воду чи плюнути у нього, воно викине все наверх і знов залишається чистим.

Я хочу берегти світло.