Євген Чубук - Згурівщина 🇺🇦

Згадаймо! 9 червня 2023 р. на війні у Запорізькій області московськими окупантами був убитий Арсен Дибань - наш друг, земляк, твердий українець, захисник, справжній чоловік, воїн.Арсен був рішучий, непохитний та безапеляційний коли справа стосувалася справедливості, правди та боротьби за Україну. І таких щирих правдолюбів і правдорубів я напевно більше не знаю...Він любив Україну, рідних, друзів та близьких людей, був великим працелюбом.Для мене Арсен Іванович багато в чому був і залишається взірцем.Його саможертовність заради миру на рідній землі та заради вільної і процвітаючої України почалася не в 2022-му, а в далекому вже 2013-му, з Революції Гідності, де Арсен був активним учасником. Потім була АТО, ООС з першого дня Арсен самовіддано й щиро допомагав воскреслій українській армії, активно волонтерив.У лютому 2022 року Арсен Іванович не вагаючись долучився до українського війська аби зупинити московського окупанта та захистити Україну. Воював у складі УНСО та 47 ОМБр "Магура".Був убитий росією в бою на запорізькому напрямку під час прориву Сил оборони України. За рік до загибелі під час захисту українського Сіверодонецька загинув брат Арсена - Діма Загнітко, захисник України та учасник бойових дій з 2014-го. Сьогодні вони поруч...Достойники, Герої!Не забувайте!

Згадаймо! Три роки тому, 20 травня 2023 року захищаючи Україну, в бою з московським окупантом загинув Євген Часовських "Китаєць" із с.Вільне, що на Згурівщині.Мав честь знати Женю. Казав це раніше, і не втомлюся повторювати: таких світлих і добрих Людей знав одиниці. І він був серед них. Ми спілкувалися багато по телефону і бачилися лише раз - на прощанні із Володею Рибченком. Він повернувся на позиції і через декілька днів загинув...Народився Євген Часовських 6 серпня 1983 року.навчався в Новоолександрівській ЗОШ, а після закінчення - у Згурівському професійному ліцеї. Проживав у с. Вільне.Долучився до лав ЗСУ ще у 28 січня 2015 року. Брав участь в АТО/ООС на сході України. В перший день повномасштабного вторгнення рф, 24 лютого 2022 року став на захист України долучившись до Сил Оборони. Мав звання сержанта, командував механіхованим відділенням.Загинув 20 травня 2023 року під час штурму російськими окупаційними військами українських позицій та інтенсивного артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.Бути воїном - жити вічно! Це про Женю. Надзвичайно добра людина, яка стала непохитним воїном-захисником. Пам'ятаємо!

Завтра сесія Згурівської селищної ради. Перша в 2026 році. Із першочергових питань порядку денного: встановлення надбавки секретарю селищної ради Ігорю Фенику в розмірі 49% за ранг й 20% за вислугу років та щомісячної премії у розмірі 165%. Всі ці надбавки й премії до окладу 18767 грн. Загалом, це приблизно 65000 грн "грязними" щомісяця. Друге питання: виплата секретарю оздоровчих та одноразової матеріальної допомоги у розмірі середньомісячної зп. Тобто 13-а зп.І перше і друге питання - до розгляду звіту про бюджет за 2025 р. Без розгляду і заслуховування звіту секретаря за минулий рік, без кількісно-якісні показників ефективності, які би давали можливість оцінити роботу і якою має бути премія. Ну і звісно ж, як завжди, без консультацій із громадськістю щодо оцінки роботи керівництва ради. Це ж не таке важливе питання як запалювати чи не запалювати ялинку до свят. Тут справилися і без думки людей.Три виділені питання сьогодні розглядала постійна комісія з питань регламенту, яку я очолюю. Два перших питань не отримали позитивних висновків та рекомендацій. Побачимо, що завтра на сесії скажуть чи не скажуть депутати. Підозрюю, що як завжди.Але насправді я хотів би щоб ви приділили увагу третьому питанню, що виділено - звітам старост за 2025 рік. Сьогодні комісія наполягла на тому, щоб звіти на сесії розглядалися не протокольно і не пакетом (як завжди, без участі самих старост), а шляхом доповіді кожного старости безпосередньо на сесії. Щоб хоч раз воно була так, як має бути.Тож якщо у вас є притомні запитання, зауваження та побажання до старост ваших населених пунктів - пишіть у коментарях, завтра спробую озвучити. Звісно ж буде пряма трансляція, на 9:00.У першому коментарі додаю посилання на файл із звітами старост, які надані депутатам на ознайомлення.

Сьогодні День народження відзначає наш земляк - згурівчанин, захисник України з 2014, нині командир мотопіхотного батальйону 128-ї ОГШБр, підполковник Пономаренко Максим Віталійович.Народився 20 січня 1991 року. Закінчив Згурівську ЗОШ I-III ступенів. Має три вищі освіти, зокрема є випускником Київського економічного університету імені В.Гетьмана, Київського університету права НАН України та Національного університету оборони України.У 2014 році проходив службу в добровольчому батальйоні "КИЇВ-1". З 2016 року і по теперішній час проходить службу у Збройних Силах України.У 2025 році будучи командиром стрілецького батальйону 53 окремої механізованої бригади під час оборони населеного пункту Серебрянка Донецької області у бою отримав тяжке поранення. Після лікування повернувся і продовжив захищати Україну.Нині є командиром мотопіхотного батальйону 128 окремої гірсько-штурмової бригади.Має численні відомчі відзнаки та державні нагороди.Наш козак - наша гордість!Міцного здоров'я на многая літа, друже!

Згадаймо! 16 січня 1994 року народився Краснощок Володимир Миколайович "Чорний" - згурівчанин, доброволець і захисник України з 2014 року, старший сержант, добра і щира Людина, чудовий батько, чоловік, син, друг та побратим.Пам'ятаю Володю ще з 2015, коли вперше з ним познайомився на позиціях поблизу Гранітного. Перше фото зроблено саме в тому місці. Тоді він був бійцем легендарної 72 ОМБр. Пізніше провідували його у Харківському госпіталі після поранення.З початком повномасштабного вторгнення знову став у стрій. Захищав Україну а складі 66 ОМБр імені князя Мстислава Хороброго. Ми часто списувалися, спілкувалися. Для мене завжди було цінне спілкування з Вододею - справді світлою і щирою Людиною..1 травня 2024 року захищаючи Україну Володимир Краснощок був убитий російськими окупаційними військами поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області.Нагороджений:- указом Президента України відзнакою «За участь в антитерористичній операції»;- медаллю «За відвагу»; - медаллю «За оборону Авдіївки»; - нагрудним знаком «66 окремої механізованої бригада імені князя Мстислава Хороброго сухопутних військ Збройних Сил України» - за оборону Макіївки; - нагрудним знаком «Ветеран військової служби» Світла пам'ять та вічна слава Володимиру Краснощоку "Чорному"!Пам'ятаємо!

Згадаймо! В цей день, 13 січня 1990 року народився Панасюк Юрій Леонідович - згурівчанин, Людина з великої літери, вчитель, спортсмен, наставник, захисник України від початку повномасштабного вторгнення, мій добрий сусід та друг дитинства.Юрій Панасюк закінчив Згурівську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після здобуття середньої освіти вступив до Університету ім. Григорія Сковороди у м. Переяслав. Понад 10 років передавав дітям любов до спорту - працював учителем фізкультури в Згурівській ЗОШ та в школі І-ІІІ ступенів 308 Деснянського району м. Києва. Працював тренером в одному зі столичних спортклубів. Мав повагу від колег та вихованців. Був кандидатом у майстри спорту з гирьового спорту. Зробив вагомий внесок у розвиток спорту на Згурівщині, виховання здорової, загартованої та патріотичної молоді.Юра був відкритою та щирою людиною, не боявся і не лінувався пробувати себе у різних сферах, любив рідних людей та Україну, був спраглий до нових знань та справедливості. Запам'ятався великим праце та життєлюбом. Маю лише приємні спогади про Юру, нашу дружбу.У 30-й ОМБр імені князя Костянтина Острозького був цінним розвідником. Гарно себе зарекомендував, мав авторитет серед побратимів та командирів. 17 травня 2023 року захищаючи Україну був убитий російськими окупаційно-терористичними військами поблизу с.Сакко і Ванцетті Бахмутського району на Донеччині. Спочиває у рідній Згурівці.Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно). У грудні 2024 р. на честь Юрія Панасюка було перейменовано вулицю у Згурівці, де він виріс та де живуть його рідні люди. У 2025 р. на рідній школі у Згурівці коштом батьків встановлено меморіальну дошку на честь Героя.Світла пам'ять, вічна слава та шана Юрію Панасюку! Нехай з Богом спочиває.Пам'ятаємо!

Голодомор у Згурівці. В 1929 році на базі Згурівського ТСОЗу створюється сільськогосподарська артіль. До весни 1930 р. шляхом примусового заганяння до неї одноосібників вона розрослась до 5 колгоспів: ім. Леніна, ім. Шевченка, ім. Кірова, «Більшовик» та ім. Орджонікідзе, що об’єднували майже 90% всіх одноосібних селян. Куркулі і ті, кого до них вписували, були розкуркулені, у них відібрано не лише реманент і зерно, але часто й хати. Згодом не лише у них, а в усіх селян влада руками сільських активістів одібрала всі продуктові запаси. В Згурівку прийшов голод. Архівних документів за той період не збереглося, але за свідченнями очевидців масштаби лиха були страхітливими. Старожили селища, які в ті роки були дітьми, пригадали 61 прізвище померлих від голоду. Навіть по цьому можна судити про кількість закатованих голодом, яка, звісно ж, була значно більшою, ніж пригадали 7- 13-річні на той час очевидці трагедії. Нижче ви побачите прізвища та імена тих, про кого згадали очевидці. Одна лише сім’я Івана Паліводи втратила 4 дітей: 6, 5, 3 та 2 років…Мартиролог жителів смт. Згурівка – жертв Голодомору 1932-1933 рр. укладений за свідченнями Чубук Г.В., 1926 р.н.; Краснощок В.М., 1922 р.н.; Подолянко К.О., 1922 р.н. та ін., записаними в 2004 р. Толстою Надією Григорівною, секретарем Згурівської селищної ради. В мартирологу вказано при наявності даних прізвище, ім’я, по батькові та вік померлих.Балабан Микола Іванович, 26 р. Балабенко Іван Балабенко Максим Буромський Федір Волочай Глущенко Ганна Дем’янівна Глущенко Ганна Михайлівна Глущенко Євдокія Глущенко Катерина Дем’янівна Глущенко Михайло Голод Гончаренко Жовтоніг Анастасія Михайлівна,12 р.Жовтоніг Опанас Михайлович, 11 р. Жовтоніг Михайло Іванович 51 р. Жовтоніг Маруся Миколаївна 49 р. Здор ФеняКостенкоКушнір Григорій Кушнір Григорій Іванович,41 р. Лишко Андрій Прокопович,53 р. Льодін Льодін Андрій Іванович,43 р. Льодін Ольга Андріївна, 13 р. Льодін Петро Андрійович, 7 р. Льодін Тетяна Матвієнко Іван Федорович,15 р. Матвієнко Ліда Федорівна, 12 р.Матвієнко Федір Прокопович,18 р. Мозгова Івга Прокопівна, 40 р. Олійник Макар Т рофимович, 58 р. Олійник Микола Іванович Олійник Микола Іванович, 9 р. Палівода Катерина Іванівна, 6 р. Палівода Ліда Іванівна, 5р. Палівода Олександр Іванович, 3 р.Палівода Олександра Іванівна, 2 р. Самійленко Микола Самойленко Іван Федорович Самойленко Петро Федорович Самойленко Уляна Федорівна Самойленко Якилина Федорівна Смик Смик Смик Смик Смик Махтей Сова Трохим Григорович, 44 р. Тимченко Удовенко Григорій Удовенко Катерина Удовенко Михайло Удовенко Паша Миколаївна, 35 р. Удовенко Яків Чемерська Марія Павлівна Чемерський Чемерський ЧемерськийЧемерський Роман Павлович Чемерський Чемерський Світла пам’ять невинно убієнним жителям Згурівки, світла пам'ять усім жертвам Голодомору!Пам’ятаємо!Не пробачимо!

Голодомор на Згурівщині. Сьогодні 93 роковини найбільшого злочину, геноциду в історії людства - Голодомору 1932-1933 років.Ми вшановуємо мільйони підступно вбитих голодом українців - молодих, старих і ненароджених. Наших братів та сестер. Їх убила московська червона імперія зла. Знати страшну правду та пам’ятати невинно убієнних – наш обо’язок. Аби не допустити навіть на йоту подібного горя в майбутньому!Щорічно я публікую і попри все та понад усе публікуватиму матеріали про жертв штучного голоду на Згурівщині.Восени і взимку 1932 року по селах Згурівщини пройшлась червона мітла тотальних реквізицій продовольчих запасів з колгоспних комор і з селянських обійсть. Офіційно – для виконання нереально завищених хлібопоставок державі. Неофіційно – для упокорення українського селянина небаченим досі в історії людства голодом. Тисячі людей – жителів населених пунктів, розташованих на території Згурівщини, загинули лютою смертю під час Голодомору 1932-1933 рр. У старовинному козацькому селі Красному померли від голоду 500 осіб, у Новій Оржиці – близько 400, у Старій Оржиці – 200, у Малій Супоївці – близько 200. В с. Пасківщина лише в одному кінці кутка, так званому Окопі, як розповів старожил Григорій Полюлях, від голоду загинуло 110 людей. Не раз траплялися випадки людожерства. Про це, зокрема,можна прочитати в художньо-документальній повісті "Голодна весна", що належить перу сина згурівської землі відомого письменника Івана Кирія. Про це з жахом розповідають очевидці. Рекомендую до прочитання цю працю.У Згурівському районі вдалося встановити імена померлих в роки Голодомору близько 1600 чоловік, постраждалих – 2835 чоловік. Але звісно, жертв було значно більше. Детальніше - в наступних публікаціях.Пам'ятаємо!Не пробачимо ніколи!

Згадаймо! 9 червня 2023 захищаючи Україну у Запорізькій області московськими окупантами був убитий Арсен Дибань - наш друг, земляк, твердий українець, захисник, справжній чоловік, воїн.Арсен був рішучий, непохитний та безапеляційний коли справа стосувалася справедливості, правди та боротьби за державу. Для мене Арсен Іванович багато в чому був і залишається взірцем.Він любив Україну, рідних, друзів та близьких людей, був великим працелюбом.Його саможертовність заради миру на рідній землі та заради вільної і процвітаючої України почалася не в 2022-му, а в далекому вже 2013-му, з Революції Гідності, де Арсен був активним учасником. Потім була АТО, ООС з першого дня Арсен самовіддано й щиро допомагав воскреслій українській армії, активно волонтерив.У лютому 2022 року Арсен не вагаючись долучився до українського війська аби зупинити московського окупанта та захистити Україну. Воював у складі УНСО та 47 ОМБр "Магура".Був убитий московськими окупантами в бою на запорізькому напрямку під час прориву Сил оборони України. За рік до загибелі під час захисту українського Сіверодонецька загинув брат Арсена - Діма Загнітко, захисник України та учасник бойових дій з 2014-го. Сьогодні вони поруч...Достойники, Герої!Пам'ятаємо!Не пробачимо!

На фото — вояки союзницьких нацистської Німеччини та Радянського Союзу, позаду полонені вояки Війська Польського, 22 вересня 1939 року.Нацистсько-радянський пакт був у силі перших 22 місяці Другої Світової війни. Окрім договору про "ненапад" (між двома державами, які на той момент не мали спільного кордону) до угоди додавався таємний протокол, який став відомим лише після поразки Німеччини в 1945 році. Цим протоколом визначались радянські та німецькі «сфери впливу» в Північній та Східній Європі. Через одинадцять днів після Радянського вторгнення до східної Польщі, до таємного протоколу пакту Гітлера—Сталіна внесено зміни, договором про дружбу та кордони між СРСР та Німеччиною. Нацистська Німеччина та Радянський Союз уклали договір про торгівлю 11 лютого 1940 року, яким передбачався вчетверо більший обсяг товарообігу в порівнянні з попереднім договором укладеним у серпні 1939 року.Торговельна угода допомогла Німеччині витримати блокаду з боку Британії. У перший рік Німеччина отримала один мільйон тонн пшона, півмільйона тонн борошна, 900 000 тонн нафти, 100 000 тонн бавовни, 500 000 тонни фосфатів та інші важливі матеріали в значних обсягах та транзит мільйону тонн сої з Маньчжурії.Імпортована з СРСР нафта дала можливість Третьому Райху реалізовувати переможні військові компанії в 1939—1941 роках.Протягом 95 тижнів радянська та нацистська пропаганда та преса утримувалися від жодних різких заяв проти "союзника", газети в СРСР офіційно поздоровляли Гітлера з днем народження 20 квітня 1940 року.Україна в цей період залишалася під окупацією Радянського Союзу, який цілеспрямовано нищив українців геноцидами й терором, намагався стерти національну ідентичність, а згодом на окупованих українських територіях незаконно мобілізовував українців аби пускати в м'ясні штурми проти вчорашнього союзника - нацистської Німеччини. Потрібно знати правду і називати нарешті речі своїми іменами.