Стає членом Всеукраїнської Православної Церковної Ради та членом Музично-хорової комісії при ВПЦР.22 травня 1919 року під час першої Божественної Літургії, яку служили повністю сучасною українською мовою у Микільському військовому соборі у Києві, яку очолив протоієрей Василь Липківський, хором керував саме Микола Леонтович, який і створив ноти літургійних пісноспіві українською мовою. У 1919-1920 роках працює над першим великим симфонічним твором — народно-фантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою Бориса Грінченка.Восени 1920 року у Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом Кирила Стеценка та Павла Тичини, як другого диригента. Під час концертів капела виконувала твори Леонтовича.В останні місяці життя Леонтович закінчував оперу «На русалчин Великдень».Автор обробок для хору класичних творів, понад 150 українських народних пісень, зокрема "Пряля", "Козака несуть", "Ой з-за гори кам'яної", "Щедрик", українських революційних пісень, хорових пісень, зокрема "Легенда", "Моя пісня", "Літні тони", "Льодолом", опери "На русальчин Великдень"; духовних творів; методичних статей.Підступно вбитий чекістським катом Гріщенком пострілом з пістолету 23 січня 1921 року у селі Марківка на Вінниччині, куди приїхав гостювати до свого батька й сестри. похований у цьому ж селі.