Щось з особистого:Боляче планувати садок. Боляче аж до болю в грудях, до важкого дихання й сліз. Це там, до війни, коли купив ділянку під Одесою, відразу ж розпланував свою мрію. Був і ягідний куточок, і садові «кімнати», модульний будинок з оранжереєю й автентичний глиняний гостьовий будиночок під очеретом. Це там я довго вибирав місце, їздив, придивлявся, щоб і до моря було недалеко, і краєвид із вікна надихав...І от ідеї з «там» сюди не переносяться. Купівля цього дому була простою, а вимоги — мінімальними. Щоб була пічка (тепло), криниця (вода), кілька кімнат (змога приймати людей) і близько до кордону для швидкої евакуації. Про краєвид, а тим паче про садок, взагалі не йшлося... Ну що ж робити, поплакала — і знов фіалка розцвіла... Не планується — ну й хер із ним. Рослини надихають, садок подобається, тож рухаюся за інтуїцією (як бох на душу накладе). Подивимось, що за пару років намалюється. Минулого сезону збирав, колекціонував, випрошував рослинки, які сподобалися. Цього року буду живцювати, розмножувати й на ходу експериментувати. Цього сезону вже буде галявина лілій. Пані Наталю, дуже дякую вам за цілу торбинку цибулинок💛🩵. Як заквітнуть — покажу результат)🤩