Колись нам всім буде дуже соромно та дивовижно згадувати ці часи, коли ми всі себе підлаштовували під ці не наші погляди на життя. Коли ми жили з цим непритаманним, як для українців Наддніпрянщини, навʼязаний нам укладом відносин між своїми ж співгромадянами. Нам постійно кажуть, що для того щоб нам стати щасливими, нам потрібно кудись вступати, до якоїсь там Європи, до чужих як задля нашого менталітету правил буття. Нашу країну, вже багато років, для того щоб нібито бути в безпеці від Росії, тягнуть до НАТО, але там нас навіть не чекають. Нещодавно навіть пролунала пропозиція від ще діючого до завершення війни президента, про обмін наших природних копалин та навіть людей, заради того, щоб нами правили зовні та захистили нас. Але що вони нам відповіли? Хіба ви вірите в те, що крім нас самих, хтось вирішить наші основні проблеми? (Про Трампа я напишу окремий пост після його перемоги на виборах.)Громадяни України різних національностей, втрачають надію на майбутнє в рідній країні. Багато хто вже покинув свою батьківщину. В пошуках безпеки в НАТО, ми цієї безпеки не отримали, та втратили частину країни, втратили багато наших громадян, як загиблими так і через еміграцію. Чому так діється? Що ми робимо не так? Коли ми звернули не на той шлях і довели до цієї жахливої ситуації в якої ми зараз знаходимося? Я пишу зараз текст з неприкритим натяком на особисту відповідальність нас усіх, та нашої влади. Можна скільки завгодно говорити та обґрунтовувати, доводити та безкінечно переконувати наш народ самого себе та весь світ, що всі наші біди через поганого сусіда, який просто хоче нас знищити. Але головне питання в іншому: - Як все це змінити? І чому багато хто вважає, що нам хтось зовні допоможе стати нарешті мирною та безпечною для життя людини країною? Країною в якій хочеться жити в рівних правах усім громадянам України різних національностей та менталітетів? Бо в США та ЄС саме так, на чий приклад нас так налаштовують, а роблять все навпаки Я вам скажу в чому головна причина. Нам потрібна влада сувереністів для відновлення своєї державної субʼєктності та внутрішньої свободи. Влади людей з прагматичним баченням ведення зовнішньої політики, через призму економічного та реально безпекового національного інтересу усіх громадян України, різних національностей. Але на основі Наддніпрянського менталітету, якій століттями утворився в Україні природним шляхом. Який має здатність толерувати з обидвома осколками непримиримих імперій. Про суверенітет України писав все своє життя Тарас Шевченко. Про те, що будь який нахіл до інших, нібито більш цивілізованих політичних утворень чи імперій, та підпадання гетьманів України під чужу владу, приведе Україну до того ж, що сталося триста років тому.Шевченко складний, суперечливий та багато в чому помилявся. Але він мені підскакує через сторіччя про ці помилки. Помилки нашого багатостраждального народу, якого я намагаюсь зробити щасливим.