Ахо, любі!Ми звикли жити з відчуттям, що страждання має сенс. Що через нього потрібно пройти, щоб щось отримати. Що без болю не буває справжнього. Це настільки глибоко вшито в нашу свідомість, що вже навіть не ставиться під сумнів.  І цьому є пояснення. Адже у морфогенному полі людства, і особливо в полі України, архетипічно закладено образ Ісуса на хресті. Його фігура – символ жертовності, болю і страждання, став колективним кодом страждання, який багато хто досі носить у своїй персональній “внутрішній бібліотеці” сенсів.Ми живемо у цьому несвідомому циклі, якщо не обираємо іншого.Але існує й інакший шлях. Це вихід із повтору. Мʼяке пробудження замість боротьби, вибір іншої внутрішньої реальності, в якій немає більше потреби нести хрест, бо той, хто вознісся, залишив нам не страждання, а напрямок 🙏 Царство небесне –  всередині, а не зовні. І спасіння прийде через любов і мудрість серця ❤️ І тоді вибір за кожним із нас. Залишитися в знайомому сценарії, де біль є опорою або змістити фокус у бік Життя.Якщо відгукується, напишіть у коментарях: «Я обираю Життя». Оха 💞