Дикий хом’як, або хом’як звичайний (Cricetus cricetus), — це зовсім не той милий домашній улюбленець, до якого ми звикли. Це великий (15-30 см у довжину!), суворий і практично всеїдний мешканець полів, чий раціон продиктований суворими законами виживання.🥖 Більшу частину його меню, звісно, складає рослинна їжа. Він охоче ласує зерном пшениці, ячменю, вівса та кукурудзи, підгризає соняшники, а також викопує соковиті коренеплоди на кшталт буряка чи моркви. Не гидує він і свіжою зеленню: конюшиною, люцерною та дикими злаками.🫡 Проте цей гризун — ще й активний хижак, якому життєво необхідний тваринний білок, особливо після зимової сплячки та під час розмноження. Дикий хом’як регулярно полює на комах, жуків, дощових черв’яків і слимаків. Більше того, великі особини можуть нападати на ящірок, жаб, мишей-полівок та руйнувати гнізда птахів, що розташовані на землі.🐹 Головна ж особливість харчування хом’яка — це його пристрасть до накопичення. Наприкінці літа він починає забивати свої еластичні защічні мішки добірним насінням і зносити все під землю. У своїх глибоких норах він облаштовує величезні комори, де ретельно сортує запаси. В середньому один такий звірок стягує на зиму від 5 до 15 кілограмів корму, а в окремих випадках ці багатства можуть важити десятки кілограмів. Ці запаси рятують його під час зимових пробуджень, коли хом’як на короткий час перериває сплячку, щоб підкріпитися у своїй підземній їдальні.#хомʼяк