🛢 Дональд, дизель і НПЗ ерефії

"Не можна зрадити країну, позбавити її зброї, а потім вимагати зупинити ефективні удари, щоб врятувати рейтинги перед виборами"

Американський ліволіберальний економіст Пол Кругман написав пост, із висновками якого важко посперечатися.

Трамп висунув Зеленському ультиматум — припинити удари. Ця істерика оголила те, про що мовчать офіційні звіти: українські дрони намацали головну больову точку світової економіки.

Світова енергетична криза змінила природу. Тепер дефіцитом є не сира нафта — вона торгується біля $102. Вузьким горлом стала переробка. Сиру нафту в комбайн чи фуру не заллєш, саме тому дивимося на дизель — він злетів вище $200 за барель.

За нормальних умов різниця між ціною нафти і пального становить близько $20. Сьогодні цей розрив — майже $100. Ринковий дизель зараз коштує так, ніби нафта пробила позначку $190 за барель.

Чому через це тремтить Вашингтон? Бо дизель забезпечує роботу майже всіх великих комерційних вантажівок та двох третин сільськогосподарської та будівельної техніки.

Федеральний резерв США зазвичай заплющує очі на стрибки цін на нафту, але зростання собівартості виробництва прямо розганяє базову інфляцію. Як наслідок — голова ФРС Кевін Ворш не може знизити процентні ставки, кредити залишаються дорогими, а виборець злиться.

Війна з Іраном вибила втричі більше пального, ніж втратила РФ. Але коли світові НПЗ і так працювали на межі, вибиті українськими силами російські заводи стали тією соломинкою, що ламає спину верблюду.

Відмовитися від ударів по переробці агресора, не отримавши взамін систем ППО та залізобетонних гарантій означало б добровільно викинути козир, вимучений кров’ю, заради дешевших цінників на заправках в Огайо.

Якщо Білому дому потрібен дешевий дизель і стабільні ціни — ринкове рішення полягає не в умовляннях Києва зазнати поразки, а в наданні засобів, які зроблять продовження війни неможливим для Кремля.

Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ