​​Темна матерія | Dark MatterБлейк Крауч, США, 2024 (Apple TV+)Жанр: наукова фантастика, драмаГоловні ролі: Джоел Еджертон, Дженніфер Коннеллі

Насправді за той час, поки мене не було, чимало проектів викликали в мене сильні емоції, часом навіть потяги до написання оглядів, але чим же така особлива історія простого фізика з Чикаго, який раптом опинився у іншій версії всесвіту і так відчайдушно намагається повернутися до своєї сім'ї? Зараз розберемося. Я довгий час відкладав перегляд цього серіалу, подекуди бачив відгуки, що його затягнули, важкувато дивитися, хоча задумка і цікава. Окрім того, не скажу, що я фанат Джоела Еджертона, хоча ось пані Коннеллі була вагомою причиною все ж подивитись. І як же я радів, коли всі ці застереження виявилися марними (хоча вони і значно занизили мої очікування). Я на одному диханні подивився за раз перші чотири епізоди, останній з яких просто закрутив моє враження на максимум. І лише в деяких моментах п'ятої чи шостої серії я помітив незначні просідання, які дуже швидко зникли під вагою фіналу. Не буде одкровенням, що я обожнюю наукову фантастику, а тема мультивсесвіту — одна з найбільш цікавих, які можуть бути взагалі, хоча і трохи спаплюжена більш фантастичним використанням у супергероїці. А в «Темній матерії» мультивсесвіт нарешті зображений так, як і має бути і я щиро вважаю, шо це одне з найкращих його зображень за багато років. Власне від науково-фантастичної частини я був в захваті. Але не тільки. Проект говорить на доволі очевидні теми і використовує доволі прості, проте такі влучні метафори у цих темах. Що таке ідентичність? Що робить нас тими, хто ми є? Наскільки велика роль вибору в нашому житті? Я певен, що більшість знайде власне віддзеркалення цих тем у своєму житті, але для мене вона є дуже рефлективною. Наскільки важливо не переслідувати щось ідеальне, а працювати на створенням ідеального у тому моменті, де ти є зараз. Насправді ідеального і не існує. Будь-який факт є нейтральним за визначенням і лише суб'єктивне сприйняття зафарбовує його у якийсь колір. Згадайте декілька моментів зі свого життя, коли ви робили вибір такий важливий, що якби ви побачили версію себе, яка вирішила інакше, то були б дуже здивовані. У мене особисто точно є декілька моментів, обери я інший варіант розвитку подій, то моє життя було б кардинально інакшим. Нерозривно поєднання і тема кохання разом із темою вибору. Я довгий час думав, що перебуваючи у стосунках, особливо тривалих, ви свідомо чи несвідомо формуєте іншу людину під себе. Тому коли ви втрачаєте цю людину, то вам здається, що проблема знайти щось схоже хоч трохи. Але насправді не тільки ви формуєте людину під себе, а й ви самостійно формуєте себе під іншу людину, створюючи унікальну комбінацію, ймовірність повторити яку наближається до нуля. «Темна матерія» — один з кращих проектів, який говорить на тему кохання так влучно. Серіал дуже красивий, але він не зміг би бути собою, якби не надзвичайно дует акторів на лідуючих ролях. Джоел без гриму та інших технічних засобів надзвичайно майстерно грає двох дуже схожих, але водночас таких різних людей. Ну і Дженніфер Коннеллі — це особлива насолода для очей. Ось таким вийшло моє повернення майже після річної паузи. Але про це поговоримо згодом в окремому дописі. А поки нагадую, що маю Letterboxd, де я в лайві ставлю оцінки всьому, що дивлюсь, велкам. Оцінка: блискуче! IMDB: 7,7🟠🟢🔵 Мій Letterboxd тут — підписуйтесь!