https://youtu.be/qgwcEuYPRtw?si=O2qKO2JWHAUibP9j

ПІСЛЯМОВА
Фрески

Є в давніх монастирях стіни, розписані сценами Апокаліпсису. Іконописці писали їх за словами Іоанна Богослова, з постом і молитвою, задовго до нашого часу. Вони не знали слів «ракета», «бомбосховище», «ядерний вибух». Вони просто писали те, що читали в Одкровенні.

А тепер подивіться на ці стіни нашими очима.

На одній фресці з неба падає вогонь на міста. Будинки руйнуються. Люди ховаються під землею, в печерах і ущелинах, як сказано: «і поховалися в печерах та в скелях гірських». Хто з нас, переживши ночі тривог у підвалах і в метро, не впізнає себе на цій стіні?

На іншій фресці ангел виливає чашу Божого гніву. І з землі здіймається стовп диму, що розходиться вгорі, мов величезне дерево. Іконописець не бачив ядерного гриба. Але написав його.

Чи бачили вони наш час? Я не наважуся стверджувати. Але Слово, яке вони переписували фарбою, бачило. Іоанн дивився крізь віки. А вони лише вірно передали те, що він показав.

І ми стоїмо перед цими стінами вже не як глядачі. Ми стоїмо всередині фрески.

Тому відео , яке ви щойно переглянули , — не фантазія про далеке майбутнє. Воно про сьогодні. Про вогонь, що вже падає на наші міста. Про образ, зроблений руками, що вже вчиться говорити. Про людей у підвалах, які вже навчилися молитися.

Але Одкровення закінчується не вогнем. Воно закінчується новим небом і новою землею. І Україна, що першою стала на супротив, вийде з цієї фрески живою.

Роман Лілея