Її душа кричить про любов, про сенс, про вічність — а ми замість живої води подаємо їй кран із Кока-колою, замість пісні-молитви — басовий удар, замість слова — крик.Що нам робити? Перше: виключімо в собі те, що псує наше серце. Священик, який сам слухає шум, не вилікує парафію. Друге: відкриймо нашим дітям красу — не нав'язуючи, а показуючи. Заспіваймо з ними «Боже Великий, Єдиний», заведімо в храм на службу під Києво-Печерський розспів, поставмо вдома записи Ніни Матвієнко, Квітки Цісик, Раїси Кириченко, чоловічих ансамблів, що співають канти й духовні вірші. Третє: повернімо в дім тишу. Хоч пів години в день — без музики, без екранів. У цій тиші Бог Сам прийде до серця, бо Він довго чекав там черги після всього шуму.Преподобний Порфирій казав: «Не воюй із темрявою — внеси світло, і темрява зникне сама». Не воюймо з рок-музикою — заспіваймо українську пісню. Не воюймо з порожнечею в дітях — наповнимо її Христом через красу. Не воюймо із шумом — внесімо тишу й молитву.І нехай наш народ, що пройшов через стільки шуму війни й стільки тиші втрат, віднайде ту глибинну ноту — ноту романсу і ноту знаменного розспіву, — на якій українська душа завжди впізнавала свого Бога. «Хваліте Господа з небес, хваліте Його у вишніх. Молода й діви, старі з юнаками нехай хвалять ім'я Господнє»(Псалом 148) Амінь.  Священик Роман ЛілеяХрам святителя Михаїла, першого митрополита Київського