ПРАВОСЛАВНИЙ СВЯТООТЦІВСЬКИЙ ВИСНОВОК З НОВЕЛИ ! Преподобний Паїсій Святогорець казав: молитва мертвих за живих сильніша за молитву живих за мертвих, бо вони вже бачать те, чого ми не бачимо. А святитель Іоанн Золотоуст учив: час для Бога не тече, як річка, — він стоїть весь перед Ним одразу, і молитва, прочитана вчора за того, хто народиться завтра, доходить до престолу не пізніше і не раніше, а в той самий час. У цьому таїнство Церкви, яке Старець Софроній (Сахаров) називав єдиним тілом у часі: ми не окремі мандрівники, що йдуть ланцюжком через темряву, а єдине тіло, у якому рука вже в 1917-му, нога ще в 2026-му, а серце — поза часом, біля Христа. Саме тому матушка Євфимія могла молитися за отця Романа до його народження, а він — відповісти їй трьома словами після її смерті. Обидва стояли в одному тілі Церкви. Преподобний Силуан Афонський писав: молись за всіх так, як за себе, — і тоді Дух відкриє тобі, що ти й не сам, і не один, і ніколи не був сам. Повість про це. Про те, що ніхто у Церкві не сам — ані перед смертю, ані після; ані перед війною, ані посеред неї. Хтось завжди вже молиться за тебе наперед — бо любов, за словом апостола Павла, ніколи не перестає (1 Кор. 13:8), а отже не перестає й тоді, коли той, хто любить, уже перейшов межу. Прохожий, хоч на мить зупинися. Хтось уже стоїть за твоїм плечем.​​​​​​​​​​​​​​​​Роман Лілея