Євангеліє від Матвія 28.2928. Коли ж Він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли Його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.Вродливіше я Гра́да вік не знав,Я так плекав і цінував твоє батькі́вство!Мій Києве!Коли ж ти Гадари́ном став?!І свою святість проміняв на свинство?Як відбулось це? Хто той чародій,Що дзьобом загасив прові́сні очі?І вирвав язика́, і чорних змій по вулицях пустив,І серед ночі Багаття запалив І напоїв твоїх дітей гірки́м чаклу́нським тру́нком.Мій Києве! Я ж так тебе любив!Твій ранок зустрічав я поцілунком!І ти звучав, мов дивний клавесин,Ти грав мелодії мені свого́ дитинства.Я милувавсь Дніпром з твоїх вершинІ трепетав від твого благоліпства.Я твої білі храми обіймав,Мов ноги тата, малюком на ганку.Та навіть в страшнім сні не уявляв,Що ти, мій Батьку, одного світанкуУп’єшся пійлом західних свобод,Що продає стара Європа-відьма.І цяцькою заліпить тобі рот,І плюне тобі в очі, і крізь бі́льмаТи не побачиш Самого́ Христа!І з Лаври гнатимеш.І три́зуб Йому в серце Ти застромиш,І оскверниш вуста,І у прокляте Ко́зине озерцеЗапхаєш сивий свій козацький чуб.І збожеволієш, і станеш реготати,І схочеш, щоб блазню́к тебе обскуб.І образи́ почнеш вино́сить з хати.І станеш Гадари́ном на віки!І діти твої приймуть о́браз свинський,І занесуть зибу́чії піски́Край навіжений, хижий, Гадари́нський!Та ні! Мара́ це все! Авжеж мара́!Навіялось лихе з просоння.Травою вітер, мов волоссям, гра,І поле обліпило гайворо́ння!Р Л.