Євангеліє від Матвія 28.2928. Коли ж Він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли Його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. Вродливіше я Гра́да вік не знав,Я так плекав і цінував твоє батькі́вство! Мій Києве! Коли ж ти Гадари́ном став?! І свою святість проміняв на свинство? Як відбулось це? Хто той чародій,Що дзьобом загасив прові́сні очі? І вирвав язика́, і чорних змій по вулицях пустив,І серед ночі Багаття запалив І напоїв твоїх дітей гірки́м чаклу́нським тру́нком. Мій Києве! Я ж так тебе любив! Твій ранок зустрічав я поцілунком! І ти звучав, мов дивний клавесин,Ти грав мелодії мені свого́ дитинства. Я милувавсь Дніпром з твоїх вершинІ трепетав від твого благоліпства. Я твої білі храми обіймав,Мов ноги тата, малюком на ганку. Та навіть в страшнім сні не уявляв,Що ти, мій Батьку, одного світанкуУп’єшся пійлом західних свобод,Що продає стара Європа-відьма. І цяцькою заліпить тобі рот,І плюне тобі в очі, і крізь бі́льмаТи не побачиш Самого́ Христа! І з Лаври гнатимеш. І три́зуб Йому в серце Ти застромиш,І оскверниш вуста,І у прокляте Ко́зине озерцеЗапхаєш сивий свій козацький чуб. І збожеволієш, і станеш реготати,І схочеш, щоб блазню́к тебе обскуб. І образи́ почнеш вино́сить з хати. І станеш Гадари́ном на віки! І діти твої приймуть о́браз свинський,І занесуть зибу́чії піски́Край навіжений, хижий, Гадари́нський! Та ні! Мара́ це все! Авжеж мара́! Навіялось лихе з просоння. Травою вітер, мов волоссям, гра,І поле обліпило гайворо́ння! Р Л.