Джерело
👨⚕️🩺 Dr. Shedi 🐾♥️ | У хмарних лісах Болівії вперше за понад 100 років виявили новий вид ди...
536 Охват/переглядів
2026-09-19 13:52
Повідомлення №2181
У хмарних лісах Болівії вперше за понад 100 років виявили новий вид дикої кішки
У Болівії науковці описали новий вид дикої кішки Leopardus tilcayo. Це перший за понад століття випадок, коли новий сучасний вид представників родини котячих офіційно визнали та науково описали.
Тварина мешкає у хмарних лісах Юнгасів на східних схилах Анд. Місцеві громади давно називали її тількайо, тому дослідники вирішили зберегти цю назву і в науковій класифікації. Leopardus tilcayo менший за більшість домашніх котів. Довжина його тіла становить близько 46 сантиметрів, а вага – приблизно 1,4 кілограма.
“Його шерсть світло-коричнева, з нерівними розетками по всьому тілу”,
– розповіла одна з авторок дослідження Паола Ногалес-Аскаррунс.
Підтвердити, що йдеться саме про окремий вид, вдалося за допомогою генетичного аналізу. Команда дослідила ДНК 38 тигрових кішок із кількох країн Південної Америки, зокрема вивчила музейні зразки. Результати показали, що тварини, яких раніше об’єднували в одну групу, насправді належать до п’яти генетично відмінних видів.
Особливо несподіваним стало відкриття саме болівійського тількайо. До початку дослідження його ніхто не пропонував виділяти навіть як окремий підвид.
“Ми ніколи не очікували, що ця болівійська тигрова кішка виявиться окремим видом, і раніше ніхто не припускав, що це може бути інша тварина”,
– сказав один із керівників дослідження Йонас Лескроарт.
За оцінками науковців, предки Leopardus tilcayo відокремилися від інших тигрових кішок приблизно 1,4 мільйона років тому. Для котячих така генетична дистанція вважається достатньою, щоб говорити про окремий вид.
Попри офіційне визнання, про спосіб життя тількайо відомо дуже мало. Дослідники безпосередньо вивчили лише двох живих особин, а додаткові дані отримали з камер-пасток. Знайдені у фекаліях рештки дрібних гризунів свідчать, що вони можуть бути частиною раціону, а спостереження з камер вказують на переважно нічну активність.
Один із досліджених тількайо – приблизно 10-річний самець, який нині живе у притулку Senda Verde. Раніше його тримала вдома місцева родина, і саме його незвичайна зовнішність привернула увагу біологів.
“Його характеристики не відповідали описам, більшість із яких ґрунтувалися на бразильських кішках. Це змусило нас запитати себе: яку саме тигрову кішку ми маємо в Болівії?”
– пояснила Ногалес-Аскаррунс.
Під час того ж дослідження науковці описали новий підвид тигрової кішки в перуанських Юнгасах – Leopardus tigrinus antisuyo.
Варто зазначити, що відкриття має важливе значення і для охорони природи. Міжнародний союз охорони природи поки оцінює тигрових кішок як два вразливі види зі спадною чисельністю, однак нова класифікація може показати, що окремі популяції перебувають у значно гіршому становищі.
Зокрема, Leopardus tilcayo після окремої оцінки може отримати статус виду під загрозою зникнення. Його середовище існування швидко скорочується. Юнгаські ліси потерпають від вирубування, розширення сільського господарства, пожеж і видобутку корисних копалин.
“У світі залишається багато невідомих нам видів, і частина з них може зникнути ще до того, як ми встигнемо їх знайти”,
– наголосив еволюційний біолог Едуарду Ейзірік.
У Болівії науковці описали новий вид дикої кішки Leopardus tilcayo. Це перший за понад століття випадок, коли новий сучасний вид представників родини котячих офіційно визнали та науково описали.
Тварина мешкає у хмарних лісах Юнгасів на східних схилах Анд. Місцеві громади давно називали її тількайо, тому дослідники вирішили зберегти цю назву і в науковій класифікації. Leopardus tilcayo менший за більшість домашніх котів. Довжина його тіла становить близько 46 сантиметрів, а вага – приблизно 1,4 кілограма.
“Його шерсть світло-коричнева, з нерівними розетками по всьому тілу”,
– розповіла одна з авторок дослідження Паола Ногалес-Аскаррунс.
Підтвердити, що йдеться саме про окремий вид, вдалося за допомогою генетичного аналізу. Команда дослідила ДНК 38 тигрових кішок із кількох країн Південної Америки, зокрема вивчила музейні зразки. Результати показали, що тварини, яких раніше об’єднували в одну групу, насправді належать до п’яти генетично відмінних видів.
Особливо несподіваним стало відкриття саме болівійського тількайо. До початку дослідження його ніхто не пропонував виділяти навіть як окремий підвид.
“Ми ніколи не очікували, що ця болівійська тигрова кішка виявиться окремим видом, і раніше ніхто не припускав, що це може бути інша тварина”,
– сказав один із керівників дослідження Йонас Лескроарт.
За оцінками науковців, предки Leopardus tilcayo відокремилися від інших тигрових кішок приблизно 1,4 мільйона років тому. Для котячих така генетична дистанція вважається достатньою, щоб говорити про окремий вид.
Попри офіційне визнання, про спосіб життя тількайо відомо дуже мало. Дослідники безпосередньо вивчили лише двох живих особин, а додаткові дані отримали з камер-пасток. Знайдені у фекаліях рештки дрібних гризунів свідчать, що вони можуть бути частиною раціону, а спостереження з камер вказують на переважно нічну активність.
Один із досліджених тількайо – приблизно 10-річний самець, який нині живе у притулку Senda Verde. Раніше його тримала вдома місцева родина, і саме його незвичайна зовнішність привернула увагу біологів.
“Його характеристики не відповідали описам, більшість із яких ґрунтувалися на бразильських кішках. Це змусило нас запитати себе: яку саме тигрову кішку ми маємо в Болівії?”
– пояснила Ногалес-Аскаррунс.
Під час того ж дослідження науковці описали новий підвид тигрової кішки в перуанських Юнгасах – Leopardus tigrinus antisuyo.
Варто зазначити, що відкриття має важливе значення і для охорони природи. Міжнародний союз охорони природи поки оцінює тигрових кішок як два вразливі види зі спадною чисельністю, однак нова класифікація може показати, що окремі популяції перебувають у значно гіршому становищі.
Зокрема, Leopardus tilcayo після окремої оцінки може отримати статус виду під загрозою зникнення. Його середовище існування швидко скорочується. Юнгаські ліси потерпають від вирубування, розширення сільського господарства, пожеж і видобутку корисних копалин.
“У світі залишається багато невідомих нам видів, і частина з них може зникнути ще до того, як ми встигнемо їх знайти”,
– наголосив еволюційний біолог Едуарду Ейзірік.