У мене просто зриває башню. Поки підари там у своїх кабінетах звіти малюють видумані і бабки дерибанять, Київ перетворився на одну суцільну ковзанку. І окей б просто слизько, але те, що робиться біля лікарень і реабілітаційних центрів — це просто за межею людського розуміння.Ви взагалі бачили, як ветеран на протезі чи на милицях намагається проповзти по вашому льоду?Сьогодні за один день дві історії, які просто добили:1. Пише підписник, колишній військовий з важким пораненням ноги. Каже: «Я з ребцентру вийти не можу, бо навколо просто скляна пастка». Людина пройшла пекло на фронті, щоб приїхати в тил і боятись розбитись об лід біля лікарні? Ви серйозно?!2. Бабуся нашого адміна, 72 роки. Пішла в магазин — перелом ноги. Просто через те, що комусь було впадлу вивезти машину піску і посипати доріжки.Нагадати вам, завдяки кому ви досі сидите у своїх кріслах і маєте можливість пиздити з бюджету?Якби не ці хлопці, яких ви зараз змушуєте на протезах акробатичні трюки на льоду виконувати, вже давно під російським прапором були б. Це мінімальна вдячність — зробити так, щоб людина після поранення могла дійти до аптеки і не вбитись.Ваше похуїстичне ставлення — це просто плювок у морду кожному, хто воював. Ви там у КМДА зовсім охуїли? Чи ви думаєте, що війна десь далеко і можна забити на елементарні речі?Вам що, блять, виділити гроші на пісок складніше, ніж на чергову розв'язку чи ремонт дороги там, де вона і так нормальна? У вас на тупі тендери мільярди знаходяться за секунду, а посипати доріжку під госпіталем — "немає ресурсу"? Це не відсутність ресурсу, це відсутність мізків і совісті.І це не тільки Києва стосується — по багатьох містах така сама хуйня, мери наче в очі єбуться. Але за ці випадки в столиці я знаю точно, і мовчати не буду.