Дрогобич ⚡️ Новини

🕯️9:00 – хвилина мовчанняСолдат Богдан Яворський на псевдо Бескид загинув 15 квітня 2024 року у російському полоні. Захисникові було 58 років.Богдан жив у Львові. Був підприємцем. Любив подорожувати.З 2014 року був волонтером, а з 2019 року виконував бойові завдання в зоні ООС. Служив в «Азові».В останні роки працював начальником складу паперової продукції ТОВ «Сервісопторг». Із початком повномасштабного вторгнення Бескид знову взяв до рук зброю. Воював у Маріуполі та брав участь в обороні «Aзoвcтaлi».Псевдо Бескид пов’язане з Бескидами – гірським масивом Карпат, де мешкала його родина.«Він обожнював своє місто, мав багато друзів, був компанійським та легко об'єднував людей навколо себе. Ще з юності підтримував національний рух і наголошував на важливості історії України та української мови», – написала донька Камілла.Посмертно воїна нагородили почесним знаком Святого Юрія та орденом «За мужність» III ступеня.У нього залишилися дві доньки, онук і сестра.Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину

🕯9:00 – хвилина мовчанняСтарший солдат Олексій Ларіонов на псевдо Пуля поліг 21 грудня 2025 року в селищі Чернігівка Покровського району Донецької області. Воїн забезпечував зв’язок для побратимів, коли зазнав смертельного поранення внаслідок атаки ворожого дрона. Йому навіки 29 років.Олексій народився в Херсонській області. Жив в Одесі, працював на меблевій фабриці: проєктував кухонні та спальні меблі, сам їх встановлював. Обожнював автомобілі. Любив музику та море.Під час повномасштабного вторгнення Олексій долучився до НГУ. Служив у 14-й бригаді оперативного призначення імені Івана Богуна.«Олексій був занадто добрим і чуйним, завжди всім поспішав на допомогу. Ніколи не бачив у людях нічого поганого. Готовий був поділитися останнім. Дуже любив доньку. Перед загибеллю вивів багатьох хлопців із самого пекла, він їх врятував. А себе – не зміг», – розповіла цивільна дружина Христина. Поховали Олексія Ларіонова на Алеї слави Західного кладовища в Одесі.Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину

🕯9:00 – хвилина мовчання Молодший лейтенант Сергій Матвієвський поліг 5 листопада 2025 року на Покровському напрямку Донеччини. Він зазнав смертельного поранення в стрілецькому бою з ворогом. Оборонцеві назавжди 29 років.Сергій народився в селі Містки Сватівського району Луганської області. Жив у місті Рубіжне. Після школи вступив до Рубіжанського індустріально-педагогічного фахового коледжу. Отримав диплом, але зрозумів, що його шлях – служба країні. Вступив до лав батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1».Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій залишив службу в поліції та приєднався до Національної гвардії України. До 2023-го боронив Батьківщину в складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж». В одному із боїв зазнав поранення, після чого перевівся до Центру спеціального призначення «Омега». Обіймав посаду офіцера бойової групи 1-го окремого загону спеціального призначення.У нього залишилися батьки, брат і дружина.

Хвилина мовчання на пам'ять про Дениса СолопаСтарший солдат Денис Солоп помер 13 лютого 2026 року в Києві через наслідки катувань у російському полоні. Оборонець Маріуполя пішов з життя у віці 25 років.Денис народився в селі Любимівка на Херсонщині. Після закінчення школи він навчався в Новокаховському коледжі, здобуваючи професію механіка. Спочатку працював пекарем, а потім був призваний до армії, де проходив строкову службу у військовій частині 3057 у Маріуполі.У складі 12-ї бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького він зустрів повномасштабне вторгнення та потрапив у полон 17 березня. «Син повернувся додому під час обміну військовополоненими 24 серпня 2024 року. Два місяці провів у лікарні, а загалом відновлення тривало близько пів року. Після полону почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. У висновку про смерть зазначено – гостра ішемічна хвороба серця», – розповіла мати Наталія.Дениса поховали на Берковецькому кладовищі в Києві.Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину

Начальник Дрогобицької РВА Степан Кулиняк привітав жителів Дрогобиччини з Великоднем Дорогі жителі Дрогобицького району!Щиро вітаю вас зі світлим святом Воскресіння Господнього! ✨Великдень для нас — це не просто традиція. Це про віру, яка тримає 🙏 Про надію, яка не згасає навіть у найважчі часи.Це світлі спогади родом з дитинства — аромат свіжої паски 🕊️, яку цілий день випікала мама, молитва біля Святої Плащаниці, освячення великоднього кошика усією сім’єю 🧺Саме ці моменти дарують нам глибоке відчуття дому та віри в світле майбутнє.Але сьогодні передусім дякуємо нашим захисникам і захисницям 🇺🇦 Завдяки вам мільйони українців мають можливість зустрічати Великдень у своїх домівках. Низький уклін вам, шана та повага.Ми також пам’ятаємо усіх, хто віддав життя за Україну 🕯️Ми поруч із родинами загиблих і безвісти зниклих — у молитві, підтримці та вдячності.Окремо хочу звернутися до тисяч українців, які через війну стали частиною громади нашого району. Знайте: Дрогобиччина — ваш дім 🤝 Разом ми сильніші!Нехай Воскреслий Господь принесе у наші серця спокій, тепло і віру. А Україні — поверне мирне життя без сліз і горя.Христос Воскрес! ✝️Офіційний сайт РВА | Telegram | Facebook | Офіційна сторінка голови Дрогобицької РВА

🕯️9:00 – хвилина мовчання 49-річний головний сержант Олексій Осіпов поліг 10 липня 2025 року в місті Гуляйполе Запорізької області. Він прикрив собою побратимів. Олексій народився в РФ. У підлітковому віці переїхав з родиною до України: жив на Київщині, а після школи – в Івано-Франківську.Чоловік закінчив школу з підготовки молодшого офіцерського складу та служив у полку зв’язку. Воював з 2015 року і службу вважав своїм покликанням. Був у складі різних частин: 14-й окремій механізованій бригаді, 56-й окремій мотопіхотній, а за місяць до повномасштабного вторгнення у нього закінчився контракт зі 109-м окремим гірсько-штурмовим батальйоном. У лютому 2022 року Олексій вступив до лав ТрО та захищав Україну у складі мінометного взводу 102-ї окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.Олексій мав багато нагород: «Знак пошани», «За бойову звитягу», «Сталевий хрест», «За взірцевість у військовій службі», «За честь і звитягу», «За службу державі», «10 років сумлінної служби».

💪Понад 1 мільйон гривень допомоги дрогобичани передали для потреб Сил оборони України🇺🇦Цими днями начальник Дрогобицької РВА Степан Кулиняк разом із службовцями адміністрації та волонтерами здійснюють робочу поїздку до Краматорська та інших прифронтових населених пунктів. Такі виїзди відбуваються на регулярній основі від початку повномасштабного вторгнення.🤝У межах поїздки вже відбулися зустрічі з головою Донецької обласної військової адміністрації Вадимом Філашкіним та начальницею Краматорської районної військової адміністрації Вікторією Набоковою. 👉Для Сил оборони передали генератори та FPV-дрони, а для Новодонецька — автомобіль. Загальна вартість переданої допомоги перевищує 1 мільйон гривень.👉Окрім матеріальної допомоги, військовослужбовцям, зокрема уродженцям Дрогобиччини, вручено відзнаки Дрогобицької районної військової адміністрації.До організації поїздки та формування допомоги долучилися волонтерські та благодійні організації, а також місцевий бізнес, зокрема ВЦ «Коло», ГО «Спілка безпеки управління «Антикорупція», німецький БФ «Синьо-жовтий хрест» Blau-Gelbes Kreuz, виробники дрогобицьких ковбас ПП «Галмʼясо» та інші. «Бути поруч із захисниками — це те, що дає силу і відчуття єдності», — підкреслив Степан Кулиняк. Підтримка українських захисників у цьому напрямку триває.Офіційний сайт РВА | Telegram | Facebook | Офіційна сторінка голови Дрогобицької РВА

🕯9:00 – хвилина мовчанняМатрос Олександр Пурче поліг 15 квітня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Воїнові назавжди 19 років.Олександр народився в селі Костувате Миколаївської області. Здобув фах газоелектрозварювальника. Деякий час працював в агрофірмі «Вікторія» в рідному селі.«Потім Олександр пішов до армії. Йому сподобалося. Під час служби пройшов курси гранатометника. Наш старший брат Сергій воював ще з часів АТО та служив за контрактом у 36-й бригаді. Олександр захотів бути поруч із ним. Після строкової підписав контракт і потрапив до цієї ж бригади. Але служили вони в різних підрозділах», – розповіла сестра.Олександр обіймав посаду кулеметника в 1-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. На момент повномасштабного вторгнення брати перебували в Маріуполі. 21 лютого вони востаннє говорили з рідними телефоном.Олександра Пурче посмертно нагородили відзнакою «За оборону України».Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину

🕯9:00 – хвилина мовчання 25-річний Андрій Давидок помер 31 жовтня 2018 року від крововтрати та больового шоку після поранення, якого зазнав під Маріуполем на Донеччині.Андрій народився в селі Борозенське на Херсонщині. Закінчив Херсонський державний аграрний університет. З дитинства був жвавим та веселим, мав хороше почуття гумору. Саме це підкорило його майбутню дружину Катерину.У 2013 році Андрій долучився до лав 16-го окремого батальйону Національної гвардії України. Під час Революції Гідності забезпечував охорону правопорядку на Майдані Незалежності в Києві. У 2014-му вирушив у зону АТО. Захисник потрапив в Іловайський котел, три місяці провів у полоні, але вистояв.Після полону Андрій продовжив службу у 16-му окремому батальйоні, був інструктором з бронетехніки.У 2016 році у захисника народилася донька Софійка. Він мріяв про великий будинок, сина і подорожі.Воїна поховали у рідному селі. У нього залишилися донька Софія та дружина Катерина, яка у 2023 році теж стала військовослужбовицею.

🕯️9:00 – хвилина мовчанняБоєць Артем Логвін помер 28 червня 2024 року в лікарні міста Запоріжжя. За два дні до цього зазнав важкого поранення на бойовому завданні на Донеччині. Йому назавжди 20 років.Артем жив у Чернігові. Любив футбол. Легко опановував іноземні мови та мріяв побачити світ.У 17 років Артем став на захист рідного Чернігова. Після оборони міста пройшов навчання за кордоном. Вирушив на схід, згодом продовжив службу на північному кордоні. 2024 року його підрозділ направили на Донецький напрямок. Артем воював у лавах 119-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду оператора РЕБ.«Артем був світлою, щирою та доброю людиною, яка завжди вміла підтримати, вислухати й допомогти. Він поєднував у собі спокій, відвагу та справжню людяність. Артем вірив у добро, цінував кожну мить життя», – написала кохана Карина.Артема посмертно відзначили орденом «За мужність» III ступеня та медаллю «За оборону Чернігова».У воїна залишилися бабуся та брат.Дрогобич ⚡️ Новини I Надіслати новину