📌Сюжет

На мить їй майже голова йде обертом. Адже ця війна зруйнувала Драко Мелфоя, і він тут так само ні в сих ні в тих, як і вона, й... так, у нього теж є шрами. У нього один навіть більший. Вона роздумує, чи не порівняють вони колись їхні розміри.

📌Моя думка

Після війни наші персонажі змушені повернутися у Гоґвортс і закінчити навчання. Руїни відновлені, однак не у всіх вже загоїлися рани: вони досі кровоточать, а шрами не припиняють нагадувати про себе. Герміона не розуміє, як Гаррі й Рон готові відпустити все й жити далі. Чому їй це не вдається? Чому всі навколо наче забули, через що пройшли лише кілька місяців тому? Хіба що окрім... Драко. Він здається таким же зломленим, а то й більше, ніж вона сама. Драко ненавидить. Ненавидить усе. Йому боляче. Вони кажуть, що хочуть допомогти, що йому варто писати у щоденнику. Йому не потрібна їхня психологічна допомога, він просто хоче, щоб цей біль минув. Травма після війни об'єднує їх. Вони знаходять комфорт у спільному болі. Ці стосунки токсичні, але вони повертаються одне до одного знову й знову, наче ті наркомани за новою дозою. Не очікуйте, що Драко стане якимось героєм, як і не очікувала Герміона. Вони не розуміють цю потребу одне в одному, ніхто не розуміє. Авторка неймовірно прописує почуття персонажів, їхні переживання, і ви наче проживаєте весь цей біль разом із ними.