​​"Чому новина про огидну заяву Каменських, в якої "тіло не приймає українську мову" привертає таку увагу?" - питають мене в попередньому пості? Відповідаю. Тому що коли я викладаю дописи про книжки, свої та інших авторів, або про книжкові фестивалі та презентації, вони уваги привертають дещицю. Пости про книжки - не цікаві. Цікаво аби про корупцію влади, або про скандальну заяву попсової співачки. От вам приклад. Зараз триває передзамовлення мого роману. Дмитро КАЛИНЧУКДІВЧА В ПРИЦІЛІЦе перевидангя мого роману, і виконує його видавництво "Білка". Передзамовлення мусило завершитися ще 18 серпня, але через удари ворога по книжкових складах вихід книжки затримується. І передзамовлення триває - до окремого повідомлення. Книжка розповідає про збройний опір УПА сталінській червоній владі і особливо про найбільш чорну сторінку тої війни - про те як більшовицька влада направляла на землі охоплені повстанським опором цивільних фахівців - вчителів, лікарів, інженерів тощо. Ці люди часто ставали жертвами повстанців і тоді зразу ж перетворювалися на доказ "бузувірства бандерівців". Російська влада досі намагається подавати таких людей як жертв "бандерівського терору". При цьому московські пропагандисти мовчать про те що до західних областей України ці люди їхали не з власної волі - їх туди направляли наказом. Від 1940 по 1956 рр. в СРСР не можна було змінити місце роботи за власним бажанням. Мовчить російська пропаганда про те, що за спробу втекти з місця роботи у ті роки садили за грати. Плюс - всі отягчаючі. Й нарешті, московська пропаганда мовчить, що в сталінському СРСР існцвало три кримінальні статті за недоносительство - до розстрілу включно. Простіше кажучи, такі цивільні спеціалісти мусили примусово ставати агентами МГБ-НКВД. І ставали. І підпілля ОУН та командири УПА про це чудово знали. Героїня мого роману, лікарка з Полтави, потрапляє в такі умови. І мусить вижити. Написав все це. І хочу подивитися скільки лбдей цей пост прочитають? І скільки перепостять? Не про дику заяву попсової співачки пост, либонь.