Між "народним повстанням" та "венесуельським сценарієм" - що обере ТрампПізно ввечері у неділю, 11 січня, Трамп на борту Air Force One приголомшив журналістів заявою: влада Ірану сама зателефонувала йому з проханням про переговори. Попри те, що в країні вже два тижні тривають криваві протести, які забрали життя понад 500 людей, Трамп підтвердив, що "зустріч готується". Водночас він застеріг, що американська армія залишається в стані повної готовності ("locked and loaded") і може завдати ударів ще до початку діалогу, якщо режим не припинить насильство.Ця заява може вказувати, що США розглядають і "венесуельський сценарій" для Тегерана. Замість підтримки класичної демократичної революції, Трамп, схоже, схиляється до домовленості із представниками діючого режиму і встановлення жорсткого енергетичного протекторату. На прикладі нещодавніх подій у Венесуелі ми бачимо нову доктрину: США беруть під прямий нагляд нафтову галузь, блокують рахунки і змушують країну купувати лише американські товари в обмін на ресурси. Для Ірану, де повстання досі не сформувало єдиного політичного центру чи визнаного лідера, такий підхід є критичним ризиком.Трамп не поспішає визнавати лідером опозиції принца Резу Пехлеві, оскільки для "великої угоди" йому вигідніше тиснути на ослаблений режим аятол або групу військових-перебіжчиків. Мета Трампа - не захист народу Ірану, не зміна режиму чи прапора в Тегерані, а контроль над іранським та венесуельським видобутком. У цій великій грі іранське повстання ризикує перетворитися з боротьби за свободу на інструмент перетворення країни на гігантську, підконтрольну Вашингтону "бензоколонку", що може потенційно обвалити світові ціни на нафту та позбавити ресурсів росію і Китай.Слідкуємо за коментарями від представників Ірану щодо цієї потенційної зустрічі.Підписатися на Дозвольте доповісти