ВЕРХОВНИЙ СУД ВІДМОВИВСЯ РОЗГЛЯДАТИ СПРАВУ ОЛЕНИ ГОНЧАРУК ЩОДО ЇЇ КОНТРАКТУОкрім позову Довженко-Центру до Держкіно щодо незаконності реорганізації, є ще одна судова справа, яка стосується долі Центру: позов Олени Гончарук до Держкіно про укладення контракту. Верховний Суд відмовив у позові і залишив рішення попередніх інстанцій без змін.Передісторія: 6 лютого 2023 року Олена вдруге виграла конкурс на посаду генерального директора Довженко-Центру. Держкіно надало для підписання контракт, значно розширений у порівнянні з типовим контрактом керівника закладу культури. Контракт містив прямі вимоги виконання реорганізації, приватизації майна Центру, докорінних змін статуту, а також додатково розширював повноваження Держкіно. Після опрацювання з юристами Олена запронувала іншу редакцію контракту. Він базується на типовому контракті, не містить дискримінаційних та директивних зобов'язань і вказівок, що мають доводитись до виконання через листи, накази або розпорядження. Контракт не може бути виключно проявом сваволі органу управління, а покликаний сприяти діяльності керівника на благо інституції. Держкіно відмовилось, давши короткий коментар, що зводиться до: «Ми орган управління, робимо, як хочемо».Як результат, Олена була змушена звернутися до суду з вимогою зобов'язати орган управління укласти контракт в запропонованій нею редакції. Суди двох інстанцій відмовили, мотивуючи тим, що «немає правових підстав» — суд не готовий зобов’язати сторони укласти контракт за відсутності взаємної згоди. В обох випадках зміст контракту не розглядався.Це прояв безпозиційного підходу, де суд по суті самоусунувся і виніс абстрактне, нейтральне рішення. Імовірно, розбиратися в діях органів управління, навіть якщо вони помилкові або «виходять з берегів», неприємно і ризиковано. Продовжуючи цю лінію, суд ствердив: «Розбирайтеся самі».Цим ми й займемось найближчим часом. Довженко-Центр потребує керівника, обраного на законних підставах в результаті прозорого конкурсу. До чого призводить оминання органами управління свого обов’язку укласти контракт і визнати публічно представлену програму розвитку, ми вже бачили.Інтертитр: «Людина без футляра» (1931), реж. Віра Строєва