ДРАМАТУРГІЯ КОЛЬОРУ І РУХУ «ВЕЧОРА НА ІВАНА КУПАЛА»У 2002 році журнал «Кіно-Театр» опублікував розгорнутий текст оператора Вадима Іллєнка щодо роботи над фільмом «Вечір на Івана Купала». На прикладі окремих сцен автор статті у деталях розповідав про драматургію кольору і руху одного з найважливіших фільмів українського поетичного кіно:«Одна з найскладніших акторських сцен фільму — сцена, в якій Петро божеволіє. Ми назвали її «Торо-Торо». У цій сцені ми намагалися зображальними засобами передати галюцинації людини, яка втрачає розум. Для цього в павільйоні були прокладені операторські рейки спіральної форми й уже навколо цих рейок, повторюючи їхній вигин, ми вибудували декорацію — стіни Петрової хати, які в кінці рейок непомітно переходили в декорацію лісу.Фантасмагоричність обстановки посилювалась іще тим, що в міру панорамування по стінах хати вони починали неприродно світитися, оскільки були виготовлені з напівпрозорого матеріалу і, за бажанням оператора, могли підсвічуватися на просвіт.Протягом проїзду — панорами — стіни підсвічувались все яскравіше, фарби розпису стін ставали все більш зловісними, самі стіни немов розчинялися в буянні барв. Останню емоційну крапку в цій незвичайній світлопанорамі поставив моторошний лісок, який ніби зрісся з однією із стін хати».Читайте повний текст статті у коментарях і дивіться «Вечір на Івана Купала» на ДЦ.Онлайн за посиланням