Нашого Мазепи більше немає... 💔Важко підібрати слова, коли йдеться про того, кого так сильно любили, до кого встигли всім серцем звикнути і кого понад усе мріяли колись провести до рідної домівки...Минулого літа він потрапив до нас змученим, пораненим і зовсім самотнім. Ми забрали його з вулиці. Через вроджене завуження трахеї кожен ковток повітря давався йому важко, але попри постійні труднощі цей неймовірний хлопчик залишався таким спокійним, таким лагідним та чемним... 💔💔Багато хто з вас, мабуть, знав його особисто.. У Мазепи був дивовижний погляд, який неможливо забути, він був сповнений мудрості, доброти та настільки безмежної довіри до світу, що від цього часом стискалося серце. Після всього пережитого болю він усе одно продовжував щиро любити цей світ 🙏🏻Він дуже чекав на свою людину, затишний дім і той омріяний момент, коли нарешті зможе поїхати звідси не на чергове обстеження, а в безпечне місце, де його любитимуть завжди.. Ми так палко сподівалися, що ця зустріч відбудеться, але на жаль дива не сталося.. 😭Останні тижні хвороба невблаганно забирала його сили. Мазепа боровся за кожен подих, а ми до останньої хвилини вірили, що зможемо його втримати, та сьогодні його стомлене серце зупинилося...Зараз нас не полишає гірка думка про те, що він так і не встиг стати домашнім, не знайшов того єдиного господаря, якому подарував би всю свою відданість, і не прожив те щасливе життя, на яке заслуговував. Від цього усвідомлення всередині залишається особлива порожнеча. А дивитись на його порожню лежанку, бокс який чув останні важкі подихи - просто нестерпно боляче 😖Ми хочемо вірити, що останні місяці на цьому світі були для нього наповнені справжнім теплом.. Він точно знав, що не байдужий нам, відчував ласку турботливих рук, чув голоси тих, хто за нього хвилювався, і забрав із собою частинку сердець, які сьогодні розбилися разом із нашими...Біжи по веселці, наш рідний хлопчику. Тепер тобі більше не потрібно виборювати кожний ковток повітря, ти можеш вільно мчати туди, де немає болю та страждань... Ми ще дуже довго шукатимемо тебе очима серед вольєрів і ловитимемо себе на думці, що ось зараз із-за рогу знову визерне твоя знайома мордочка й той незабутній, сповнений любові погляд... 🕊️💔