Статистика telegram channel - @dobrovolchik

Реально, я написала текст, але вагалась чи буду його публікувати. Але побачила пост френдеси з підслуханою цитатою когось з представників мерії, мовою оригіналу "Пришлось сдвинуть начало мероприятия,чтобы обмануть этих придурков".І вирішила, я таки напишу.Мало не щороку в цей день я пишу текст про Одесу. Спогадами принесло старий допис, до якого мені майже немає чого додати, ну може якісь поправки на повномасштабне вторгнення. Тому що той допис був написаний раніше. Цьогоріч хотіла свідомо промовчати, оскільки навʼязло на зубах смолою оте святкування фейкового «дня народження», яке нам напихували творці хйні під назвою «Адєса - рскій горад». Хто тільки не таскав в роті цю єрєсь, навіть колись одна ватниця в потязі Одеса - Костянтинівка почала мені запекло доводити, що моє місто це «горад». Я спитала її тоді, якими такими рскімі були Рішельє, Ланжерон або Маразлі, наприклад. Вона заткнулась і мовчала до кінцевого пункту.Але не виходить нічого не сказати, бо надто красномовне видовище відбулось в Одесі. В одному місці, в один і той самий час на Думській площі опинилось дві Одеси. Один бік - це збіговисько на чолі з «лудшым мэром», з килимками на сходах, квітами і жовто/червоно/білими флагамі (саме флагамі, а не прапорами) та зі всім казино, блек джеком і шльондрами. Інший бік - люди, які вийшли на заклик Katherine Nozhevnikova. Яких заколібало до синіх чортів бачити дерибан коштів на тендерах, що могли бути витрачені на дрони, турнікети та інші, потрібні ще на позавчора, необхідні речі для ЗСУ (і це ж не одеський ексклюзив, бачу публікації з космічними сумами на херню постійно з різних міст).І якщо і в попередні роки перші виглядали огидно, то зараз, на тлі других - виглядають максимально конченими сцикливими потворами. Я вже бачила деякі заголовки в деяких помийках, де написали про «штурм мерії» медійні мндвшки (я не знаю, може вони лайном обмазуються за їжу, а може просто по життю мразі).Вимога других проста - в першу чергу витрати на ЗСУ, а не на ремонти судів, вартістю у мільйони. Суд - це лише один з прикладів.(скільки я бувала в одеських судах, щось жодного разу не зустрічала будівлю, яка б виглядала непридатною без ремонту, це скоріше якусь лікарню зайву поза чергою не ремонтуватимуть, а ці бубочки в мантіях сидять в комфорті, навіть не сумнівайтесь).Вчора на мій допис відгукнулись люди, які накидали велику частину грошей на придбання важливої техніки для одного з підрозділів УДА. І таких зборів сотні. І від них залежить чи повернеться додому чийсь чоловік, друг, батько, брат, син. І кожен закритий збір - це зусилля і час. Спитайте у знайомих волонтерів, скільки таких випадків, коли поки збирали, вже немає до кого передавати, бо люди загинули.Чесно, я не знаю нормального способу впливати на істот, які не можуть не красти. Вони ж в буквальному сенсі трупи жеруть, вибачте за таке порівняння, але іншого в голову не приходить.Так от. Про Одесу. Мені немає чого додати до того, що я вже колись написала. Ну окрім того, що це місто вільних українців, де б вони не народилися. А ті, хто мріє, що Одеса повторить долю ордло, то не одесити. Це просто викидні, які імітують живих людей.P.S. Одесі не 220+ років. А 600+. Забембали.

Сергій Марченко сказав краще за мене. Бачила в стрічці зневажливі дописи щодо того, що от бачите, хабарник розмовляє українською мовою. Не знаю, чи деякі дописувачі, які маніпулюють цією темою, усвідомлюють як огидно вони виглядають, може просто виправдовують свою власну заскорузлість і намагаються таким чином зупинити процес маргіналізації російської мови, який рухається невпинно чи що там у них в головах. «Побачив у стрічці кілька фоток затриманого на хабарі голови Тернопільської Облради. В мене склалося враження, що деякі ЗМІ спеціально шукають для публікації фото персонажа у вишиванці, щоб потоптатися по патріотах. Ось, подивіться на цих патріотів: у вишиванках крадуть так само! - як би натякає Українська правда цією публікацією у Твітер. Для чого ви це робите? Михайло #Головко не ходить щодня у вишиванках. Він ходить у костюмі. То для чого ви вишукуєте саме фото у вишиванці. Щоб довести що? Що не такий вже й поганий Рєзніченко чи тіпи з Міноборони, які вишиванки не носять, бо у вишиванках теж крадуть? Дискредитація всього українського - головна ціль російської пропаганди. Все російське телебачення, блогери і воєнкори з трусів вистрибують, аби тільки принизити Україну і українців за національною ознакою. То для чого ви їм допомагаєте? Михайло Головко в першу чергу звинувачується в хабарництві. Ні мова спілкування, ні політичні погляди не мають до цього ніякого відношення. Не забуваємо, що завдяки людям у вишиванках ця держава відбулася. Завдяки людям у вишиванках, відбулося два Майдани, які відірвали нас від московії остаточно. Люди у вишиванках першими пішли добровольцями на фронт. Мабуть, у всіх волонтерів, які допомагають армії, є вишиванки. Тому коли хтось намагається зганьбити вишиванку корупцією окремих персонажів, пам'ятайте: від вишиванки бруд відпаде, а від вас - ні» (с)

Це ж не вчора раптом, не тиждень тому. Вже роками одне і теж. Роками колективна «зимова вишня».Вигулькують якісь святі затрахи, зі справжніми регаліями, ну і вигаданими також - для аудиторії чаєчок. Вони повчають українців як їм проживати травму втрати, руйнування власного всесвіту, смерть близьких, окупацію своєї землі, нелюдські душевні рани, які ніколи не загояться. Колись був срач про Париж, де військового мало не зжерли білі пальтішки. Це явище триває і досі. І мені колись давно писали про «расчєловєчіваніє врага - єто очінь плохо» (ну не знаю, зато у мене хоча б не було рефлексій на тему що всю цю херню могли робити люди, а не якісь істоти, які лише віддалено їх нагадують, мені з моїм розлюдненням дуже комфортно, оскільки я знаю, що мене саму там розлюднили ще років 300 тому).Це святе місце ніколи не буде пустим. Бо завжди знайдуться обригані білі пальта, які знають як правильно треба проявляти «людяність» і лізуть зі своїми порадами до тих, хто останні дні ледь знаходить повітря для дихання і не має сну від чергового усвідомлення того лиха, яке вкотре принесла сюди орда.Я вам теж дам парочку непроханих порад, бо це як раз у вашому стилі - проповіді, нхй нікому не потрібні.У вашому конкретному випадку можна зробити наступне. 1. Завалити свої їб@ла і відʼїбатись від українців - це і буде прояв вашої людяності. 2. Виперіть вже ригачку з власних білих пальт. Бо смердить. Ваші маніпуляції смердять. А з українцями як раз все нормально.Дякую. Хейтспіч закінчила. Дублюю цей допис тут, на випадок банів та скарг в фб.

Все ніяк не могла впорядкувати слів щодо нового призначення на посаду голови ОВА Одеської області. Якось так виходить, що всі призначення на ключові посади у нас відбуваються на 95% (це я ще оптимістично), чітко за принципом аксіоми Ескобара. Ті рідкісні виключення коли нормальному призначенню вдалося пропєтлять поміж краплями золотого дощу з одного відомого (який вже задрав вкрай) офісу, лише підтверджують правило.Просто пост фіксація нового призначення в Одеську область, за яке довгий час йшли торги як на базарі. І наторгували Олега Кіпера. Ще декілька тижнів тому це ім’я зʼявилось в якості кандидата на посаду і я пішла в Гугл щоб вчергове ох@їти.Нижче приведу цитату Анатолий Бойко: «Володимир Зеленський сьогодні ОСОБИСТО представив в якості очільника Одеської області Олега Кіпера, який за часів Яника був заступником начальника Головного слідчого управління ГПУ, куди його призначив тодішній генпрокурор Віктор Пшонка, чия дружина, за даними журналістів «Схем» досі має російський паспорт і який за період з 24.02.2022 вже !двічі! їздив у відпустку за кордон» (с) - нагадати вам чия дружина мала російський паспорт і чим закінчилось те призначення? От немає навіть бажання поемоціонувати.Як пороблено.А може я помиляюсь і Кіпер очінь хороша людина і може мені навіть доведеться брати свої слова назад? Нє, ну раптом?

У фб подруги Oksana Bailo побачила цей короткий уривок з інтерв’ю тьоми лєбєдєва. І мене вкурвило до неба - дивіться нижче цього тексту відео⬇️⬇️⬇️Там він каже що Одеса «рське горад», де «нікакіх укрАїнцев канєшна нікагда нє било». Я розумію, що його одеські кенти не водили тьомощку на екскурсії на старовинне козацьке кладовище, їм було не до того, вони всі разом були зайняті більш цікавими для них справами. Але то таке.Чому я взагалі коментую цю тему. Раніше писала в тг, що автором лого Одеси як раз і є студія лєбєдєва. Отой якорьок, який пхають на весь одеський мерч і не тільки. Але на поточний момент презентація цим лого українського міста (ЯКЕ ДОВЕЛО ВСІМ, що воно українське ще у травні 2014) - це якийсь дурний тон. Причому слово «дурний» тут не лише в контексті правил поведінки, а в буквальному сенсі.І пішло поїхало. Полізло фонтаном. Бо принциповість та мімікрія деяких людей закінчується там, де починається «українське питання». Виявляється, що, неможливо прибрати те лого бо от бач закордоном до нього щось там люди приносять квіти. А чого не можна? Звільняти захоплені міста та села від окупації можна, а провести відкритий конкурс серед українських фахівців без трупних плям на репутації на створення нового лого не можна? Не всьо так однозначно? А чому? А що саме вам неоднозначно?Про свіжий і давній українофобський анамнез лєбєдєва неодноразово писала, а не так давно був пост в телеграмі. Чому Одесу як бренд має презентувати якорьок накаляканий рснй, яка фоткалась на тлі окупованої Запорізької АЕС? Я не бачу жодних переконливих причин, так само як і переконливих пояснень від уповноважених осіб з міської влади. Пацани, не треба вмикати аргументацію з серії «сам дурень», цей кінь так не ходить, тому що головне питання все одно буде «що по лєбєдєву?». Бо цей якір в такому разі виглядає як балалайка.

Перечитала зараз свої дописи за минулі роки про 2 травня в Одесі.Минулоріч навесні у Львові, таксист що підвозив мене на вокзал, не міг пригадати, а що ж такого сталося в Одесі 2 травня 2014. Прямо так і спитав. Я злегка прифігіла, бо не знала як зреагувати. Потім вдруге прифігіла, бо не знала з чого почати, щоб відповісти. З якого моменту починати. З того, коли декілька місяців поспіль моїм містом ходили оці страшні і небезпечні кодла з триколорними ганчірками.Чи може з 19 лютого 2014, коли під будівлею ОДА сталося побиття людей, що опинились фактично у пастці, організованими групами тітушні, яких привезли автобусами з південної частини Одещини. Чи може почати з 3 березня 2014, коли купка відчайдушних людей відстояла український прапор на щоглі перед державною установою, де в цей час мала відбутись сесія облради, на якій зрадники зробили спробу «проголосувати» за «онр» (до речі, є похвилинний часопис тих подій).Чи може почати з маршу футбольних фанів, які 2 травня зібралися на Соборній площі, беззбройні, лише з жовто-блакитними прапорами. Вдягнені не для вуличних боїв. І натомість організовані колони проросійських бойовиків, екіпійованих, готових до бійок, в супроводі продажних міліціантів (це вже потім вони стали називатись поліцією, велика частина з них пізніше не пройшла переатестацію, але поновилася через суд). Чи може почати з Ігоря Іванова, хлопчини з Правого Сектору, який загинув першим в тому замісі, що став кульмінаційним в цьому протистоянні. Чи може з дівчат та жінок, які носили бруківку в прапорах, передаючи цю нехитру зброю захисникам української Одеси. Та майстрували коктейлі Молотова в пляшках з-під пива.Я не знала з чого почати. Моя відповідь була не такою стройною, як колони російських бойовиків в центрі міста в той день. Моя відповідь не могла передати всю важливість того що сталося, коли звичайні хлопці, серед яких була купа моїх знайомих, поставили крапку на сторінці під назвою «рская вєсна». Але щороку це фантомні болі.Щороку доводиться пояснювати одне і те ж, як робот, тим, хто гундить про трагєдію, в якій «пагіблі люді» (маються на увазі ті, хто декілька місяців на куликовому полі намагався підірвати державний устрій). Ви відверто заколібали. І ті, хто плаче за «пагібшими», і ті, хто типу за Україну, але не можуть без спроб вигуляти свої білі пальта. Відверті та латентні ідеологічні інваліди.Бо щороку одне і те саме - тема так званих «вшанувань».Та давайте вже в кожному місті влаштуємо «вшанування» колаборантів *табличка «сарказм», які так хотіли померти в раші (їх мрія здійснилась, але є нюанс). Для мене це день, коли я вшановую памʼять незламних одеситів, які довели всьому світові, що Одеса - це українське місто.

Цкрбрг повідомив мені, що видача моїх постів знижується на термін 31 день. Але час не чекає і я просто зобов’язана написати цей допис.—Були часи, коли я так мріяла потрапити у Vogue. Здійснилось, але зовсім не так, як я собі уявляла, - каже мені Ірина СолошенкоБули часи, що і я так мріяла потрапити на Ukrainian Fashion Week. Коли гортала глянцеві журнали, сидячи в містечку, далекому від цивілізації. Я навіть не могла тоді уявити, що буду товаришувати в фб (але колись же і в реалі станеться) з Володимир Нечипорук. І що нас познайомить війна. Мріяти треба обережно, точнісінько формулюючи бажання, бо у Всесвіту іноді дуже специфічна уява про рецепт приготування обіду.І от Іра разом з Володимиром і ще цілою командою дуже фахових людей, зробили крутий АртБук, героями якого стали справжні герої - ось така незворотня тавтологія. Тендітна і завжди стильна, Іра - людина величезного масштабу і всі її проекти це космічна величина. Вона займається порятунком поранених (щоправда, одного разу вона врятувала і мене, але це вже зовсім інша історія). Те, що вона робить - це якісь неймовірні речі, що втілені в життя за її участю. Час від часу Іра ділилась зі мною якимись деталями технічного облаштування процесу евакуації важко поранених. Я не можу зараз це показати або розповісти, але повірте, це просто нереально круто. Тепер триває розіграш АртБука за донат у 250 грн. І триватиме до 1 травня цього року. Кожен з вас може долучитись.Іра пише:«Хочу подякувати всім і кожному з 407 учасників. 154 077 грн. Це підсумки першого тижня розіграшу артбуку "Із полум'я зродились" за 250 грн.Не зупиняємося!Приз – примірник артбуку «Із полум»я зродились» із автографами героїв проєкту.Джек-пот – 6 ліжок медичних з туалетом і функцією бічного перевороту для важкопоранених. Вартість одного ліжка – 37 000 гривень. 6 таких ліжок коштують 222 000 гривень. За них і боремось спільно.Нагадую умови.Артбук «Із полум»я зродились» - за 250 грн. Його можна виграти в нашому розиграші. Умови дуже прості. Поставити вподобайку сторінці нашого проєкту. From the Flames we bornПерерахувати 250 грн на БФ КОЛО:IBAN: UA843052990000026001046707165ЄДРПОУ: 38813073Одержувач: БФ КОЛОАБО:https://secure.wayforpay.com/payment/s26043fd71ff91 травня рандомним способом ми оберемо щасливчика.#fromtheaflameswebornЗайве, мабуть, нагадувати, що кількість шансів збільшується із кожною проплатою в 250 грн. Тож не обмежуйте себе одним шансом.Артбук містимить автографи від багатьох героїв проєкту» (с)#fromtheflamesweborn

Мені стільки поп-корну не з‘їсти.Із захопленням спостерігаю історію про лого Одеси. Отой якорьок, який скрізь понатикано в різних місцях і на одеський мерч. Оті футболочки і магнітіки.Бісить прямо пропорційно тому, як бісить і прапор Одеси - жовто/біло/червоний. Цей прапор давно вже став символом одеської сєпарні, з тих пір, як за георгіївську стрічку вони почали отримувати піздюлін. Для гостей міста - якщо бачите в автівці, або в маршрутці оцей прапорець без жовто-блакитного прапора поруч, знайте, що це сєпарня. Символ дуже зручний, тому що легальний і формально до нього питань бути не може. Поки що.Чому мене бісить лого Одеси? Ну, як мінімум тому, що в свій час його зробив такий собі тьомащка лєбєдєв і непогано підняв на цьому гроші. Не один, звісно, а зі своїми одеськими кентами. І в Одесі у нього був магазин, де весь цей мерч з цим якорьком продавався. Не перевіряла, але Гугл показує, що магазин наче на тому ж місці. Але назву з «награприл» змінив на українську. Ще в 2014 році до тьомочки було купа питань, бо він послідовно видавав у простір різну антиукраїнську хйню. Наприклад, ця патороч підтримала анексію Криму, заявивши, що його «взялі как пірожок с полкі». А вже зараз, під час повномасштабного вторгнення фоткалося в окупованому Маріуполі та окупованій Запорізькій АЕС.І здавалося б, такі часи, коли весь притомний цивілізований світ канселить все, що має витоки з рашки. Але в Одесі, як завжди, всьо сложно. Люди у нас хароші здебільшого, але якось так виходить, що у владі сидить різна хуйня, яка вважає, що тут у всіх амнезія. І ніхто не пам‘ятає, хто де був, що робив і що генерував у простір ротом і під час майдану, і всі ці роки російської агресії проти України. Бо бач, у них не Одеса, а Адєсса, держава в державі. І тому міська рада, в особі деяких посадовців, вважає, що лого, яке створювала рсня, чіпати не можна тому що нхй пішли, ось чому. А може тому, що декому належить відсоток прав на цей якорьок - ну так злі люди кажуть.Ні, пацани, це більше так не працює. Наш кінь так не ходить.Одеса - таке ж українське місто, як і всі інші. І якщо ви так любите все російське, разом з гаслом «можем повторіть», то пам‘ятайте, що в цю гру можна грати вдвох. Навіть якщо вам боляче, не стійте на шляху, бо навіть якщо вам здається, що ви зараз пропєтляєте, це тимчасово. Як і ваші теплі місця. Ви ж хочете на них досидіти без наслідків?Скріни по темі нижче⬇️⬇️⬇️

Накину зараз про мову, хоч найменше я люблю брати участь у мовних срачах і це відбувається ситуативно і небажано для мене.Десь у 2016 році я поступово почала переходити на українську в публічному просторі. Зараз українська займає 95% мого спілкування і в приватному житті. Це було моє рішення і часом мені бувало непросто. Тільки завдяки своїй впертості, та властивості не піддавати сумніву свої дії, я не зважала на глузування з боку критиків чистоти моєї мови. Випадки були різні і більш чутливих до зовнішніх образ вони б могли збити з цього шляху і нанести якісь травми. Але я і так травмована іншими речами та втратами і тому мені глибоко похер, що комусь щось там не подобається. Глузували з моєї мови здебільшого російськомовні і вони ніяким чином не могли вплинути своїми образами на мій вибір. На мій вибір можуть вплинути лише лічені люди, але і вони ніколи не дозволяють собі перетинати мої особисті кордони.Втім, ситуація на 2016 рік і на зараз - це, як кажуть в Одесі, дві великих різниці. Просто до мене дійшло розуміння деяких речей раніше, ніж до тих, хто схаменувся після лютого 2022. Але для мене загадка, як досі деякі люди залишаються в тому архаїчному стані заперечення очевидного. Вигадують псевдоісторичні аргументи, щоб чіплятись за зручну звичку. Оце небажання прийняти і усвідомити важливість цього питання, межує з ідіотизмом (так, кому не подобається, я нікого не тримаю в лавах своїх підписників, у нас вільна країна).І яскравим маркером тепер для мене є те, що в нашому сегменті фб, деякі юзернейми вперто продовжують відповідати російською мовою на коментарі, написані українською.(Маніпуляції російськомовними військовими залиште за кадром. Бо як почитати/послухати, то таке враження, що фронт розмовляє лише російською. Ніколи, до того ж, не вимагала від військових переходити зі мною на мову). Але і відповідати російською мені вже буває вкрай дискомфортно просто на рівні фізіології. Так само як і слухати пісні російською, і бачити вивіски. Це вчорашній день і я дуже сподіваюсь дожити, коли він піде у небуття остаточно. І маю для цього всі підстави. Бо не бачити динаміку руху в цьому напрямку можуть тільки не дуже далекоглядні люди.

Пару днів спостерігаю мовосрач, спричинений дописом нового міністра освіти. Я поки що особисто відсторонено спостерігаю за цим новим призначенням, бо багато разів раніше, люди, які мали обнадійливі вихідні дані, більше говорили, ніж діяли. Тому лише час покаже, наскільки це призначення є ефективним.Але реакція, спричинена дописом міністра, доволі цікава.Тут об‘єднали зусилля і салют консерв, і справді патріотичні люди, які сприйняли його слова на свій рахунок, як втручання у приватне життя.І якщо перші - це особи, що мімікрували під патріотів, а тут їх бомбануло і нема сил терпіти ці «пекельні борошна». То другі - це подекуди навіть дуже розумні і освічені люди, які почали порівнювати Україну з іншими країнами, де функціонують різні мови.Це, на мою суб‘єктивну думку, маніпулятивна аргументація, яка не враховує ні історичного контексту, ні сьогоднішніх викликів і реальності, в якій опинилась Україна. І ці порівняння з іншими країнами вже давно використовує вата, щоб пояснити чому не треба дерусифікувати мовний простір.Хоча, саму тезу, яку використав міністр освіти, можна було б сформулювати інакше.А за фактом, запитання в коментарях до цієї теми, є дуже логічним - де саме, в якій країні, в майбутньому, може згодитись сьогоднішнім українським дітям російська мова? Ну окрім випадків, коли є наполегливе бажання зберегти в українському просторі російську ідентичність в майбутніх поколіннях.