⚫️ Очільник обласної адміністрації сьогодні закликав всіх мешканців евакуюватися з Донеччини.Голова ОВА уже навіть не просить — відверто визнає, що область більше не існує як місце для життя. Залишилися тільки руїни, уламки та постійний свист смерті. Хто не встиг виїхати — опинився в пастці, яку ми сором’язливо називаємо «регіоном». Сьогодні росіяни знову влупили авіабомбами по багатоквартирних будинках у Слов’янську. Люди ще вранці були живі — а ввечері їх уже збирають по частинах.Місто гатять щодня.Траси закриті.Залізниця — труп.Донбас зараз — це територія, яку можна покинути тільки через аварійні ґрунтовки, якщо пощастить не влетіти в міну.Поки країна накручує гірлянди, влада влаштовує селфі на новорічних локаціях і розповідає чергові солодкі казки про «успіхи фронту», Донбас просто випаровується.Без баталій.Без героїчних фільмів.Просто стирається, мов крейда з дошки.Покровськ — впав.Мирноград — в кільці.Добропілля, яке за 10 км від фронту — порожнє, а вчора туди зайшли російськими ДРГ. Костянтинівка — тріщить по швах, ворог уже увійшов на околиці.Сіверськ — наполовину окупований, бої гримлять в центрі.Лиман — під щоденними обстрілами КАБів, а росіяни лізуть у передмістя.Святогірськ, за 6 км від фронту — день і ніч під ударами. Краматорськ за 16 км від фронту — щоденно обстрілюють, а дрони літають по місту.Дружківка за 14 км від нуля.Слов’янськ — стискають кліщами, до фронту 19 км.Ось і весь Донбас. Останні уламки.А паралельно, в теплому Києві, де в повітрі пахне корицею, а не гаром, влада зайнята своїм «фронтом»:— підвищення зарплат собі,— гроші на марафони,— кешбеки,— нові кабінети, комітети, відрядження та інші «важливі» битви.На папері — покращення.На землі — кладовище.Та найстрашніше навіть не це.Найстрашніше — це впевненість людей у тилу, що війна їх не зачепить.Що там «якось вирішиться».Що фронт — це «десь далеко».Тільки ось після Донбасу ворог не планує робити паузу.Він уже в Дніпропетровській області. Південно-східна частина області в окупації.Ворог щодня просувається вперед.Після падіння Покровська перед ним відкрилась пряма траса на Павлоград і Дніпро.Пряма. Без гальм.А країна в цей час радить одне одному, «як правильно обрати іграшку на ялинку» та як відкосити від армії.Війна не далеко.Вона вже на шляху — і вона не заблукає.⚫️ Покровськ і Мирноград вже окуповані — але, звісно, «все під контролем».У НАТО дипломатично натякнули те, про що на Банковій воліли би не говорити: Покровськ уже не просто «частково втрачено» — його немає. Там не йдеться ні про «сіру зону», ні про «виснажливі вуличні бої».Росіяни контролюють місто та підступи настільки щільно, що неокупованою лишається тільки жменька землі, де, здається, навіть миші відмовилися жити. Але в офіційних зведеннях це називається «місто не захоплене». Ну так, за такою логікою й Торецьк рік був «вільним», бо на краю залишалася умовна смужка степу без будівель.А от в Мирнограді черговий «котел». Тут ситуація вже не просто критична — це фронтовий апокаліпсис.В НАТО прямо говорять: місто в оточенні, війська заблоковані, коридор на вихід є — але настільки вузький, що ним хіба що дрон пролізе, і той під обстрілом. Військові в котлі, але команда «відходити» не надходить. Замість цього від влади чуємо мантру про «оборону до останнього». Тобто до останнього солдата, без шансів, без сенсу, але з гарною картинкою для піару — чергова «фортеця», черговий міф.Росіяни, зі свого боку, рапортують про зачищений Покровськ і полонених із Мирнограда — і, судячи з їхніх телеграм-відео, реальність там дійсно дуже далека від офіційного оптимізму Києва.Втрата цих двох міст — це не трагічний збіг, а симптом системної недієздатності. Коли російські війська минулого року стояли вже за кількадесят кілометрів від Покровська, місцеву владу більше хвилювали ремонти фасадів, плиточка і освоєння бюджетів. Пріоритети, так би мовити.