Сьогоднішній масований обстріл України - черговий приклад того, до чого доводить слабкість позиції Трампа і всі ці намагання удати, що з росіянами можна домовитись. Всі ці наслідки, руйнування та загиблі - на совісті США, які замість того, щоб діяти з позиції сили, йдуть по сценарію Кремля. Як цуцики за шматочком мняска, махаючи хвостиком. Більш того, з цього цуцика тупо насміхаються в Москві. Саме тому, одразу після заяв Дональда про успіх у перемовинах, по території України полетіли ракети. Вже не вперше, і далеко не востаннє. Шкода тільки, що у нас немає іншого вибору, окрім як підігравати цьому спектаклю, щоб не втратити ринок зброї США. Тим не менш, мене, все ж таки, радує, що єдині дорослі у цій кімнаті - це Україна, яка, поки інші базікають, системно вибиває здатність росіян фінансувати цю війну, скорочуючи для них вікно можливостей її вести. Головне зараз - протриматись до осені. Там вже буде зовсім інша розмова і з США, і з рф. А тим часом наші далекобійні санкції влупили хімзавод «Ставролєн» у Ставропольському краї, який є одним із стратегічно важливих об'єктів російського військово-промислового комплексу. Продукція заводу (полімери) йде на виготовлення корпусних деталей, ущільнювачів та ізоляції для проводів у безпілотниках, ракетах і системах РЕБ. Також це підриває нафтохімічну галузь рф, яка є одним із джерел фінансування війни.