Державні програми житлової підтримки ВПО — це безумовно правильні ініціативи. Але  люди, які намагаються ними скористатися, стикаються з проблемами та обмеженнями, які  інколи не мають ніяких пояснень та часто — сенсу.

Про це говорив на засіданні ТСК Верховної Ради України щодо використання бюджетних коштів на підтримку ВПО та постраждалих від російської агресії.

📌Наприклад, програма “єВідновлення” передбачає компенсацію за знищене житло, зокрема через житлові сертифікати. Люди подають документи, які мають бути розглянуті за 30 днів.

Якщо за цей час населений пункт визнають повністю окупованим, громадянин ризикує отримати відмову, хоча подав заяву ще до зміни цього статусу. Тобто фактично право людини на компенсацію, можливість отримати нове житло залежить від оперативності роботи посадовців, на яких громадянин не має ніякого впливу, та від швидкості просування фронту. Як це можна пояснити? Ніяк.

Всі ж бачать, як виглядають окуповані міста та міста  на лінії фронту. Немає ніякої різниці, окуповане місто повністю чи частково — там неможливо жити, навколо все зруйноване. Тому треба хоча б врегулювати формальність: документи мають розглядатись за статусом міста на момент подачі заяви, а не на момент, колі комісія нарешті їх опрацювала.

📌 Другий приклад. У межах програми “єОселя” нормативна площа квартири для сім’ї з двох або трьох осіб становить 73,5 кв. м. На кожного наступного члена сім’ї передбачено ще 21 кв. м, але до розрахунку включають лише чоловіка або дружину та дітей до 21 року, які проживають разом.

Ми говоримо про ВПО. З прифронтових регіонів люди виїжджають великим сім’ями (і правильно роблять). Уявіть родину з восьми людей: чоловік, дружина, двоє дітей віком 12 і 23 роки та четверо літніх батьків. Площу розрахують лише на трьох членів сім’ї — 73,5 кв. м. Ще п’ятьох викреслюють. По факту виходить трохи більше ніж 9 кв. м на людину. В такому помешканні розміститись вкрай складно.

☝️

Водночас люди старшого віку можуть потребувати ще й постійного догляду, але ані врахувати їхню присутність під час оформлення «єОселі», ані взяти на них окремий кредит через вікові обмеження неможливо.

Кредит однаково потрібно повертати — то тоді в чому сенс обмежень, які викреслюють можливість хоча б врахувати літніх членів родини? Держава боїться, що переселенці із Дружківки, які ледь вивезли пральну машину та кота, будуть жити занадто добре та в окремих кімнатах?

📌 Третій приклад. Гранична вартість квадратного метра житла в Києві становить 63 тис. грн. Знайти квартиру за такою ціною складно. Часто громадяни готові доплатити за рахунок власних коштів — але встановлені обмеження не дозволяють. Звісно, можна пошукати ще, або знайти інший вихід із ситуації, але чи має сенс це обмеження в контексті ВПО? Не думаю.

Держава зацікавлена у тому, щоби люди залишались в Україні, жили, працювали та платили податки тут. Вважаю, що варто максимально спростити життя тих, хто вже втратив все одного разу та, незважаючи ні на що, все одно залишається в Україні.

🇺🇦 Facebook | Instagram | Х