Повага до Захисників не повинна залишатись на папері. За цим має стояти реальне забезпечення прав їхніх дітей.

ℹ️ До мене звернулась вдова Героя, який загинув, захищаючи нашу незалежність. Їх син вступив до закладу освіти у 2024 році. На родину, яка і без того переживала надзвичайно складний період, ліг ще й фінансовий тягар через навчання.

На момент вступу сина факт загибелі Захисника ще не був офіційно підтверджений. Після отримання необхідних документів жінка невідкладно подала їх, щоб перевести сина на бюджет.

☝️

У березні 2026 року у Харківській ОВА погодили таке переведення — за умови наявності місця. Проте це питання залишалося невирішеним.

Родина продовжувала оплачувати навчання сина — хоча законодавством передбачені державні гарантії для дітей загиблих Захисників України!

👉 Жінка звернулась до мене із проханням поновити право сина. Наші працівники направили відповідні запити до Мінветеранів та МОН.

Мінветеранів підтвердило перерахунок бюджетних коштів закладу освіти для навчання сина, а МОН — його право на першочергове переведення на бюджет як дитини загиблого Захисника України.

Для вирішення порушеного питання МОН направило звернення до Департаменту освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації.

❗️

Відтак, наказом закладу освіти його переведено з 1 вересня 2026 року на вільне вакантне місце регіонального замовлення!

Право відновили. Проблему вирішили.

‼️

Виникає питання — чому дитина Героя роками чекає, поки держава забезпечить гарантоване їй право?
За кожним таким зверненням — не просто документи та листування між державними органами. За ним — родина, яка втратила найдорожчу людину.

Ми маємо пам’ятати: державні гарантії для дітей загиблих Захисників — це не привілей. Це наш обов’язок перед тими, хто віддав за Україну найцінніше — власне життя.

🇺🇦 Facebook | Instagram | Х