Віра — це не просто почуття. Коли війна триває роками, а невідомість крає серце, віра стає тією опорою, за яку тримаються сотні українських родин

І поки ми віримо — дива не просто можливі, вони починають відбуватися.

🗣

Сьогодні у Кирилівській церкві лунала особлива молитва за зниклих безвісти українців та українок: дітей, цивільних, військових. Лунала молитва за полонених українців та українок. За тих, хто у ворожих кайданках, у неволі, в депортації, далеко від дому. Разом із моїми Представниками Юрієм Ковбасою та Оленою Колобродовою, сім’ями наших Героїв і Героїнь, священниками та координаторками родин зниклих безвісти ми молилися за одне — за збереження життя і якнайшвидше повернення додому наших людей. Щиро дякую Міжнародному жіночому руху «За сімейні цінності» та його голові Наталії Федорчук за ініціативу і запрошення до цієї важливої спільної молитви.
☝️

Дуже важко вірити в дива. Особливо сьогодні, коли війна триває так довго, а очікування для багатьох сімей перетворилося на нескінченне випробування. Але кожне повернення нашої людини з полону доводить: навіть після найдовшої тиші може прийти звістка, на яку так довго чекали. Саме тому ми продовжуємо вірити — в Бога, в людей і в те, що рідний голос знову пролунає вдома. Низький уклін та подяка родинам наших Захисників і Захисниць. Дякую вам за вашу мужність, витримку і віру. За те, що попри невимовний біль ви продовжуєте чекати. Пам’ятайте: ви не самі в цій боротьбі. Кожен та кожна на своєму місці робить все можливе й неможливе, аби кожна родина нарешті обійняла своїх рідних.
А поки ми робимо все, що залежить від нас, нехай Господь береже наших людей, де б вони зараз не були, дарує їм сили вистояти, а їхнім рідним — сили чекати.🇺🇦 Facebook | Instagram | Х