Повідомлення telegram каналу - @dmitriy_chekalkyn

#ЛюдськийФактор
Казус Красовського, частина 2.
Початок: https://www.facebook.com/photo/?fbid=5403610016352672&set=a.4792479467465733
Кажучи про майстерність “перевзуватися у повітрі”, не можемо не згадати ще одного російського пропагандиста – Дмитра Кисельова.
Цинізм, натхненна брехня та повна відсутність моральних принципів зробили його флагманом російської пропаганди.
Дмитро Кисельов є автором безсмертних цитат про "радіоактивний попіл", на який Росія може перетворити Америку, про "серця геїв", які потрібно спалювати або закопувати у разі автомобільної аварії, щоб їх не можна було використовувати для трансплантації органів, а також знаменитого мема "Збіг? Не думаю!"
Наразі Дмитро Кисельов – генеральний директор Міжнародного інформаційного агентства "Росія сьогодні" та заступник генерального директора ВДТРК.
Походження професійного україноненависника досить тісно пов'язане з Україною. Дід Кисельова по материнській лінії мав прізвище Несмачно і був вихідцем із Західної України, служив у царській армії, а потім працював начальником інженерних служб генерала Брусилова. Батько пропагандиста – із тамбовських селян, проте 1937 року служив у кавалерії в Києві.
Дмитро Кисельов народився в Москві 1954 року. Освіту здобув у Ленінградському державному університеті, де вивчав скандинавську філологію.
На початку своєї кар'єри Кисельов багато працював у Європі, співпрацював із закордонними телекомпаніями і навіть зазнав гонінь від тодішньої влади за відмову читати заздалегідь підготовлений текст про події у Вільнюсі 1991 року. Та, очевидно, той урок майбутня зірка пропаганди засвоїв добре і помилок більше не повторював.
У 1994-1997 роках був ведучим програми "Вікно в Європу", для створення якої отримав грант Єврокомісії, спрямований на підтримку демократичних інституцій у Росії. Видається, що цей грант Єврокомісія може вважати найбільш безцільно витраченою інвестицією в розвиток демократичних інститутів.
Один із найцікавіших періодів у його біографії – це його робота на українському ТБ, де він протримався від 2000 до 2006 року, не полишаючи паралельно і роботу в Росії.
Кисельов з'явився на ICTV влітку 2000 року. Від самого початку дивовижним чином поєднував у собі снобізм, зарозумілість та спроби сподобатися команді журналістів, практично загравав. То купував на весь офіс яблука на Бессарабці, то влаштовував пікніки у себе на стайні. Потім вдавав, що захопився українською культурою: носив вишиванку, захоплювався творчістю Чубая.
Працюючи в Україні, Дмитро Кисельов побудував у Коктебелі будинок, 2003 року заснував там фестиваль "Джаз Коктебель", а 2021 року – ще й виноробне господарство. Загалом обжився в Криму і обзавівся власністю. Тому цілком зрозуміло, що анексію півострова пропагандист зустрічав з особливою радістю, підігрітою особистим інтересом.
Під час своєї роботи в Україні Кисельов із задоволенням фотографувався у вишивках, варив борщ, в інтерв'ю освідчувався Україні в любові та стверджував, що вже почувається українцем. Але згодом виявилося, що це був звичайний вовк в овечій шкурі.
Продовжуємо вивчати людську природу у другому томі моєї книги “Людський Фактор”. Він вже готується до друку та зовсім скоро з’явиться на полицях нашого Книжкового Клубу. Частина накладів буде надіслана до деокупованих населених пунктів України у рамках благодійної допомоги.
Долучитися до цієї ініціативи може кожен через мій Благодійний Фонд "Відкритий Обрій" (Open Horizon). Ось його реквізити:
5169 3075 1071 4657
UA42 3510 0500 0002 6202 8081 0236 1
Всі видання нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3