Доброго весняного ранку вам, дорогі люди Токмацької громади — тим, хто лишився в окупації, і тим, хто був змушений виїхати, але не відірвався серцем від рідного краю.Бережіть себе.Ці прості слова сьогодні звучать особливо глибоко.Для тих, хто змушений був залишити дім.Для тих, хто живе в окупації.Для тих, хто щодня тримається, навіть коли сил стає менше.Світ навколо змінився. Змінився різко і боляче. Але серед усього цього важливо не втратити головне — себе.Бережіть себе у думках.Не дозволяйте тривогам забирати весь внутрішній простір. Давайте собі право на тишу, на відпочинок, на короткі моменти спокою.Бережіть себе у словах.Говоріть із собою м’якше. Не вимагайте більше, ніж можете дати сьогодні.Бережіть себе у серці.Там, де живе надія. Там, де зберігається світло, навіть тоді, коли навколо темно.Нехай поруч буде більше спокою.У людях, які вас розуміють.У коротких розмовах, які зігрівають.У тихих ранках, коли можна просто видихнути.Нехай поруч буде більше світла.У добрих новинах.У щирих усмішках.У маленьких речах, які нагадують: життя триває.Ви вже пройшли дуже багато.І продовжуєте йти далі.Тому бережіть себе.Бо ви важливі. Єднаймося навколо нашої Токмацької громади. Разом – до перемоги.Нашим людям, які в окупації — витримки.Україна — це ми.Токмак — це Україна!