ПРИТЧАНа березі річки жила сім'я рибалки. Їхні справи йшли вже не так добре, як колись, адже майже весь свій час рибалка витрачав на ремонт старого човна. Грошей на новий у нього не було.Одного разу повз хатину рибалки проходив старець. Сонце вже сідало, і старого запросили на нічліг. Його привітно прийняли, відвели найкраще місце, поділилися скромною їжею.Вранці, збираючись у дорогу, старець запитав, як він може віддячити гостинним господарям. Розуміючи, що у мандрівника немає грошей, рибалка усміхнувся й сказав:* Ти людина мудра, багато побачила. Може, даси мені пораду, як вибратися з цієї безпросвітної бідності?* Гаразд, - погодився старець. - Це не складе для мене труднощів. Просто візьми й утопи свій човен.Поки рибалка розмірковував над почутим, старець розвернувся й пішов своєю дорогою.* Напевно, старий зовсім вижив з розуму. Ми й так ледве зводимо кінці з кінцями, а якщо ще й човен утопимо, то взагалі без їжі залишимося! - сказав він морю і повернувся лагодити свою стару розвалюху.Продовжуючи жити по-старому, сім'я опинилася на краю прірви. Іноді їм доводилося лягати спати без вечері й починати день без сніданку.Одного разу сильний шторм перекинув, а потім розбив на друзки старий човен. Сам рибалка ледь урятувався.Сім'ї довелося залишити насиджене місце й вирушити шукати кращої долі.Через кілька днів мандрівники опинилися в багатому рибальському селищі. Там була неймовірна кількість великих і малих риболовецьких шхун. Побачивши таке багатство, рибалка відчув, як стислося його серце. Так, він не мав грошей на власний човен, але не міг не захоплюватися тим, що мали інші.Коли перші емоції вщухли, рибалка почав уважно придивлятися до флотилії й помітив, що багато суден потребують ремонту.Так почалося його нове життя.Майстра із золотими руками запрошували всі власники суден цього селища, а згодом і сусідніх.Минув час.Відпочиваючи після робочого дня на терасі власного добротного будинку, рибалка згадав пораду мудреця.І справді, щоб отримати нове, потрібно позбутися старого, непотрібного, того, що обтяжує життя.Коли наступного ранку рибалка йшов на роботу, йому здалося, що вдалині він побачив силует старця, а потім почув шепіт моря:* Так часто буває. Людина боїться змін більше, ніж тих прикрощів і труднощів, які змушена долати щодня. Мало хто розуміє, що зміни завжди приносять добро тому, хто не боїться зустріти їх із відкритим серцем.