Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Духовний розвиток🙏
Додано 14 лип 2024 🌐 UK

Духовний розвиток🙏

@dima_sadhu
Кількість підписників: 1 240
Фото: 4,430
Відео: 489
Посилання: 802
Опис:
Про духовність простими словами. Мудрість. Медитації. Курси. Дошки садху. 👉 Сайт: https://dimasadhu.com ☀️ Мій Instagram: https://instagram.com/dima_sadhu❤️ Підтримати проект Dima Sadhuhttps://send.monobank.ua/jar/5n9WDy6Diz
Джерело

Духовний розвиток🙏 | Знаєш, з яким запитом до мене найчастіше приходять на консультаціїі в ...

Логотип телеграм спільноти - Духовний розвиток🙏 Духовний розвиток🙏 @dima_sadhu
287 Охват/переглядів 2026-01-21 08:17 Повідомлення №5193
Знаєш, з яким запитом до мене найчастіше приходять на консультаціїі в наставництво, і на цвяхотерапію? З фразою:«Я ніби живу не своє життя». Причому це не завжди звучить саме так. Частіше люди кажуть інакше.«Я не можу наважитись змінити роботу».«Я розумію, що ці стосунки давно мертві, але не можу з них вийти».«Я хочу змін, але кожен раз ніби щось всередині стопорить». І тут важливо одразу сказати одну річ. Це не про лінь. Не про слабкість. І не про те, що з тобою щось не так. Це про стан, коли ти довго живеш не з себе. От, наприклад, робота. Ти ніби все розумієш головою. Що давно не твоє. Що не радує. Що виснажує. Але щось тримає. Страх втратити стабільність. Страх почати з нуля. Страх зробити помилку. І ти залишаєшся. Не тому, що хочеш. А тому, що страшно інакше. Або стосунки. Все давно ясно. Тепла немає. Живого контакту немає. Є звичка, спільна історія, страх залишитись одному. І ти ніби живеш поруч, але не разом. І ніби з кимось, але без себе. І кожного разу думаєш:«Ще трохи потерплю…»«Може, щось зміниться…»А воно не змінюється. Або просто загальний стан. Коли ти не можеш назвати конкретну проблему. Але є відчуття, що життя проходить повз. Що ти ніби граєш роль. Живеш «як треба», а не як відчувається. І найчастіше люди бояться не змін. Люди бояться першого кроку. Бо перший крок - це завжди невідомість. Це вийти зі старої ідентичності. Це перестати бути «тим, ким звик бути». І от що я бачу знову і знову. Люди застрягають не тому, що не можуть. А тому, що нервова система просто не вірить, що можна інакше. Прокрастинація, сумніви, стопори -це не лінощі. Це сигнал, що ти вже виріс з цього життя,але ще не знаєш, як жити по-новому. Часто воно починається з чесної розмови з собою. З моменту, де ти зупиняєшся і питаєш:«А як я хочу насправді?»Якщо ти зараз читаєш і впізнаєш себе. Якщо відчуваєш, що живеш не своє життя. І хочеш розібратись без тиску, без мотиваційних криківі без насилля над собою -я запрошую тебе на консультацію. У форматі наставництва або через тілесну практику цвяхотерапії. Напиши мені просто:«Я живу не своє життя"І ми розберемось де ти зараз і що тебе тримає від важливого кроку.